Майбутнє країни — в руках інженерів

№49(845) 8—14 декабря 2017 г. 07 Декабря 2017 0

12 ноября с о. Уоллопс (штат Вирджиния, США) запущена ракета-носитель среднего класса Antares-230 с транспортным космическим кораблем Cygnus. Основная конструкция первой ступени создана украинскими предприятиями космической отрасли. Украинские специалисты участвовали в подготовке и проведении пуска

«Нації, які вірять тільки у сільське господарство, приречені бути бідними»

Міттіо Каку — американський вчений-фізик

З початком XXI ст. людство увійшло в епоху інтенсивного вивчення та освоєння космічного простору. Швидко розвивається космічна наука, ракетно-космічна техніка, космічні технології зайняли важливе місце в повсякденному житті людей. На навколоземній орбіті працюють сотні космічних апаратів різного призначення, міжнародна космічна станція. Космічні лабораторії вивчають ближні планети, випромінювання далеких галактик, природу темної матерії, гравітації та інше.

Цьому передував період бурхливого розвитку науково-технічного прогресу, рушійною силою якого були науковці та інженерно-технічні працівники. Україна з її потужним науково-технічним потенціалом була учасницею багатьох знакових космічних проектів і увійшла до елітного клубу космічних держав. Це відповідало стратегічній меті керівництва країни — побудові високотехнологічної, промислово-потужної держави, яка в підсумку зайняла гідне місце в одному ряду з провідними країнами світу.

Країни цього клубу характеризувалися потужним розвитком високих технологій, промисловості, науки, космічними дослідженнями, використанням космічних технологій в інших галузях економіки. Вони по суті і є елітарними та визначають науково-технічний прогрес сучасної цивілізації. Інші країни, відіграючи також важливу роль у забезпеченні життя суспільства, виконують функції обслуговуючих (сільське господарство, природні ресурси та сировина, туризм, сфера послуг та шоу-бізнес).

Приналежність країни до першого або другого класу визначається накопиченим потенціалом науковців, інженерних кадрів, підготовлених системою загальної та професійної освіти населення.

Сформована в 40—50-і рр. ефективна система освіти допомогла Україні досягти визначних показників грамотності населення. Станом на початок 2015 р. загальний рівень грамотності українців сягав 99,7%, що дало підстави вважати Україну четвертою серед найбільш освічених націй світу. В 2015-му в нас було підготовлено 16 тис. фахівців в галузі ІТ та 13 тис. випускників інженерних факультетів. (Це кожний 5-й випускник вищого навчального закладу.)

Інженерно-технічні працівники — потужний інтелектуальний потенціал нашої країни, який чекає свого ефективного використання якраз сьогодні.

Золота когорта українських інженерів і конструкторів формувалася на базі потужних промислових центрів (Київ, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Донецьк, Луганськ, Миколаїв, Харків, Львів) і налічувала сотні молодих людей, які згодом стали відомі на весь світ. Багато з них були вихованцями Київського політехнічного інституту, Харківського авіаційного та фізико-технічного, Дніпропетровського університету (фізико-технічний факультет) та інших вузів.

За напрямом авіаційного та космічного розвитку це Ігор Сікорський (будівництво літаків і гелікоптерів), Дмитро Григорович і Костянтин Калінін (конструювання літаків, у т. ч. летючого човна та торпедоносців), Олег Антонов, Дмитро Ківа (транспортна та пасажирська авіація), Сергій Корольов та Володимир Челомей (створення космічних ракетних комплексів), Лев Люльїн та Архип Люлька (зенітна ракетна техніка та реактивне авіабудування), а також відомі механіки Степан Тимошенко, Євген Патон, Микола Делоне та інші. Надзвичайно цінними для космічної та авіаційної галузей були унікальні розробки зі зварювання в космосі та зварювання методом вибуху Бориса Патона.

Формуючи сьогодні економічну стратегію України, необхідно враховувати досвід минулого.

Період відбудови народного господарства в повоєнні роки характеризувався бурхливим розвитком нових галузей економіки країни. Серед них — електроніка та мікроелектроніка, оптика, кібернетика, атомна енергетика, приладобудування, ракето- та авіабудування. Швидкими темпами формується космічна галузь. Вже через 12 років після війни запущено перший у світі штучний супутник землі, а через чотири роки по тому здійснено перший в світі космічний політ людини (Юрій Гагарін).

Заходи уряду країни того часу були спрямовані на далеку (60—70 років) перспективу в розвитку країни, її народного господарства і вимагали великої кількості висококваліфікованих інженерів, конструкторів, технологів.

На провідних підприємствах ракетно-космічної галузі України: КБ «Південне», завод «Південмаш», «Київський радіозавод», «Київприлад», заводи «Маяк», «Електронмаш», «Арсенал», на харківських — «Комунар», «Хартрон», завод ім. Т. Шевченка, «ФЕД», львівських «Електрон», «Кінескоп», чернівецьких «Кварц», «Гравітон» середній вік персоналу становив 28—29 років. Майже половина працівників підприємств мали вищу інженерну освіту. Саме завдяки їхній праці, знанням і ентузіазму Україна в другій половині минулого століття стала потужною космічною державою.

У той час під керівництвом легендарних Головних (Генеральних) конструкторів В. Будника, М. Янгеля, В. Уткіна, С. Конюхова, Л. Смірнова, О. Макарова, Л. Кучми, Я. Айзенберга, В. Сергєєва, С. Гусовського, Д. Топчія було розроблено 20 бойових космічних ракетних комплексів, з воріт «Південмашу» вийшло понад 10 тис. ракет різного призначення, розроблено, збудовано та запущено в космос понад 400 космічних апаратів. Впроваджуються унікальні електронно-обчислювальні машини (передвісники комп'ютерної техніки), створюються системи управління космічними апаратами, унікальні технології обробки металів, нові матеріали для ракетної техніки тощо.

Космічна та авіаційна галузі дали поштовх у розвитку інших галузей економіки країни. В кінці 80-х років минулого століття Україна була однією із потужних країн Європи та виробляла 5% всього світового ВВП. В 1985 р. у нас добувалося 42,9 млрд. куб. м газу, кожна третя тонна чавуну Союзу виплавлялася в Україні, 95% тепловозного парку СРСР — тепловози Луганського заводу, 30% авіаційних пасажиро-перевезень в країні забезпечувалося літаками Ан-24, на заводі «Південмаш» щороку випускали понад 120 тис. тракторів. Інженери і конструктори-авіатори розробили близько 100 типів літаків марки «Антонов», які літали більше ніж в 50 країнах.

Історичним досвідом нашої та багатьох інших країн доведено, що інженерні професії — основа виробничих сил реального сектору економіки держави, запорука її успішного розвитку.

Добробут країни, рівень життя її населення залежить від науки, новітніх технологій і розвинутої, потужної промисловості. В жодній країні сучасного світу шоу-бізнес, спорт, туризм і сфера послуг не були основою економічної успішності держави. Нерозуміння цього та недооцінка ролі інженерних кадрів у розвитку економіки країни — стратегічна помилка багатьох українських можновладці, політтехнологів і політологів.

На жаль, через невизначеність економічного курсу держави, невміння вирішувати складні проблеми сучасності правлячою елітою, неувагу до діяльності, долі та матеріального статку інженерно-технічних працівників за роки незалежності зникли цілі галузі — електроніка, приладобудування, легка промисловість. У гонитві за імпортом пересічний українець став підтримувати, купуючи товари, електроніку Японії та Кореї, автопром Німеччини, Франції, США, Кореї, легку промисловість Китаю, Туреччини, тим самим сприяючи активізації їх розвитку. Це призвело до згортання вітчизняного промислового виробництва, відсутності перспектив його розвитку та втрати робочих місць для інженерно-технічних працівників, їх вимушеного переходу на малокваліфіковані робочі місця та навіть до еміграції.

Реформи, які проголошуються та проводяться останніми роками, не сприяють ефективному використанню інженерно-технічного потенціалу в економіці, котра знаходиться в стані постійного реформування, критичного падіння престижу інженерних професій та приватизаційної лихоманки, яка за масштабами перевищила величину економічно ефективних і обґрунтованих меж.

В зв'язку із зазначеними процесами в економіці країни спостерігається ще одна тривожна проблема — її деінтелектуалізація, масовий виїзд за межі України молодих науковців та інженерів. Кількість вчених у країні за останні 20 років скоротилася майже в три рази. За кордон виїхали понад мільйон науковців (понад 1500 докторів і кандидатів наук), а з ними втрачено винаходи та новітні технології. Виїзд великого загону фахівців з інформаційних технологій, лікарів, вчителів є непоправною втратою для нашої держави і разом із тим вагомим внеском у інтелектуальний потенціал старіючої Європи. В Україні вже сьогодні наукових працівників на тисячу працюючих вдвічі менше, ніж у країнах ЄС.

Причину відтоку інтелектуального потенціалу влучно визначив Лі Куан Ю — прем'єр-міністр Сінгапуру, який був при владі понад 30 років і здійснив за цей час «економічне диво», вивівши країну з третього світу в перший: «Якщо не керувати країною, всі розумні люди виїдуть».

Про високу оцінку наших фахівців, їхню кваліфікацію та потенціал говорять можливості для працевлаштування за кордоном. Проте багатьох фахівців на теренах Європи чекає інша доля. Більшість із них працюють обслугою через високий рівень безробіття, скорочення кількості робочих місць для людей із вищою освітою в країнах ЄС

Негативно характеризує стан економіки та її перспективи в Україні така тенденція. В минулі роки з ростом кількості заробітчан росли і надходження грошових переказів у країну (більше 6 млрд. дол. щороку в 2012—2016 рр.). Це свідчило про тісний зв'язок заробітчан зі своїми родинами. Проте в останній рік, незважаючи на збільшення кількості тих, хто виїжджає за кордон (тільки в Польщу — понад 440 тис., в інші країни Європи — близько 10 тис., що на 20% більше, ніж в 2014 р.), спостерігається значне зменшення (в 5 разів) переказів в Україну, що дає підстави робити висновки про виїзд назавжди молодих сімей та відсутність зв'язків на рідній землі.

Людство вступає в епоху глобальних змін. Загострюються екологічні, кліматичні проблеми, посилюються міграційні процеси в багатьох країнах, змінюється національний склад їх громадян, три чверті населення в недалекому майбутньому житиме у містах. Відбувається модернізація світової ринкової економіки, реформуватимуться системи управління нею. Розширюватиметься геополітичний простір, на якому буде формуватися постіндустріальне суспільство. Інтелектуальний потенціал нашої цивілізації вже сьогодні насичується новими знаннями, збагачується досягненнями в науковій сфері, зокрема тими, котрі були отримані завдяки розвитку науки про космос, яка займатиме дедалі більший сектор у наукових дослідженнях.

У сучасних країнах швидко зростатиме роль і місце науки, попит на кваліфіковану робочу силу, підвищуватиметься кваліфікація фахівців різних сфер діяльності. Вже зараз інженерні кадри, маючи навички практичного втілення наукових розробок у реальну економіку, наближаються до рівня вчених. Разом вони починають формувати майбутній потужний інтелектуальний клас нового постіндустріального суспільства.

Гідне місце в цьому суспільстві майбутнього займуть країни, які будуть мати більш потужний інтелектуальний клас, націлений на реалізацію проривних, інноваційних програм людства.

Україна з її можливостями має шанс претендувати на місце серед країн-лідерів. Щоб вчасно і якісно підготуватися до цих змін, вже сьогодні потрібно змінити менталітет багатьох керівників усіх рівнів влади та інших управлінських структур у бік науково-технічного прогресу, розвитку й модернізації сучасного промислового виробництва та системи освіти молоді. З часом невдалі реформи освіти можуть призвести до такого стану, коли «нові фахівці» не тільки не будуть здатні створювати щось нове, але й не зможуть пояснити, що і як створили їхні попередники.

Попри всі негаразди в освітній сфері, у нас залишається достатній рівень підготовки програмістів, інженерів, конструкторів, технологів для роботи в різних галузях економіки. Серед молоді залишаються популярними професії, пов'язані з нано- та інформаційними технологіями, точними науками з складними дослідженнями та виробництвом. Вони і будуть формувати майбутній інтелектуальний клас. Для ефективного використання цього потенціалу, забезпечення його робочими місцями потрібна державна науково-технічна політика країни, модернізація промисловості, будівництво промислових підприємств нового типу, які будуть випускати високотехнологічну, конкурентоздатну продукцію світового рівня. Одним із головних напрямків освітньої політики держави повинно стати формування космічного світогляду в молодого покоління.

Стан економіки в країні, її деіндустріалізація тривожить молодь, яка працює в космічній галузі й не хоче миритися з таким станом справ. Більшість із них хочуть будувати краще майбутнє в своїй країні, працювати за обраним фахом, брати участь у формуванні потужної, високотехнологічної держави. Ці питання все частіше та голосніше лунають у трудових колективах, на зборах ради молодих фахівців ракетно-космічної галузі та на конференціях молодих вчених, які проводить Національний центр аерокосмічної освіти молоді України.

До речі, за час свого існування (20 років) цей центр, один із перших в Європі, з великим і цікавим досвідом роботи, протягом кількох років через упереджене ставлення чиновників Міністерства фінансів залишався без державного фінансування.

На жаль, романтичні плани молодих інженерів, які закінчують технічні університети в Києві, Дніпрі, Львові, Харкові, Чернівцях, розбиваються через спад промислового виробництва, відставання технологічного розвитку, відсутність стратегічного економічного курсу країни та політику сучасної бюрократичної фінансової системи, яка перебрала на себе функції формування промислової політики держави, підміняючи фахівців-промисловців. Замість забезпечення промислових програм необхідними фінансовими ресурсами це міністерство взяло на себе роль формування стратегії розвитку держави, яка веде країну до «кредитного рабства», перекладаючи ярмо боргів на плечі дітей та онуків. І молодь на це відреагувала ногами. На інженерно-технічні факультети вищих навчальних закладів у поточному навчальному році конкурс знизився в кілька разів, кращі випускники шкіл виїздять на навчання за кордон. Негативні наслідки цього ми відчуємо вже через 7—8 років.

Сьогодні в державі немає міністерства промислової політики, в уряді немає віце-прем'єра з питань промисловості та оборонно-промислового комплексу. Фахівці-професіонали в управлінських структурах замінюються сучасними «кризовими менеджерами» з «креативними» підходами до вирішення навіть простих проблем.

Падіння загального виробництва в 2015 р. склало біля 15%, а в машинобудуванні та металургії — понад 45%. Якщо поглянути в недалеке минуле, то в 2000—2004 рр. ріст економіки сягав 8,2% (це в 1,5 раза вище, ніж в РФ), а ВВП України становив 66,7% ВВП РФ. Ріст ВВП на душу населення в ті роки зростав у середньому на 12%. Однак в 2014 р. ВВП на душу населення в Україні зменшився порівняно з 2013-м на 25%, до 3000 дол. Цей показник у три рази менший, ніж у Білорусі, в п'ять разів — ніж у РФ, в десять разів менший, ніж у ЄС. Все це свідчить, що курс, за яким рухається країна останні роки, не є ефективним.

Що стосується космічних програм України, то через їх незадовільне фінансування протягом останніх п'яти років (менше 30% запланованого) їх можна назвати програмами не розвитку, а згортання космічної діяльності. Космічна галузь протягом всього періоду незалежності була ефективною і бюджетоутворюючою. За цей час здійснено 149 пусків вітчизняних ракет-носіїв, виведено на орбіти 370 космічних апаратів на замовлення 25 країн. Підприємства галузі щороку виконували численні міжнародні контракти на загальну суму від 250 млн. до 400 млн. дол. Наприклад, КБ «Південне» останні п'ять років завдяки виконанню угод із іноземними партнерами забезпечувало роботою 98 підприємств України та профінансувало своїх суміжників на суму близько 4 млрд. грн. Це висока ефективність роботи колективу КБ, яка підтверджує світову практику про те, що 1 долар, вкладений в космічну сферу, приносить прибуток до 15 доларів. За останні 13 років підприємствами галузі сплачено до бюджетів і державних цільових фондів більш ніж 7,1 млрд. грн. В той же час на виконання заходів космічних програм отримано 1,06 млрд. грн.

При формуванні чергових державних бюджетів і фінансуванні космічних програм ситуація не змінилася. Відсутність аналітичної роботи та стратегічного планування на високому управлінському рівні призводить до кризових явищ у економіці країни. Потрібні рішучі конструктивні та компетентні кроки з боку держави для подолання цих негативних тенденцій.

Завдяки активній позиції керівництва Державного космічного агентства України та провідних організацій ракетно-космічної галузі на світовому ринку забезпечена їхня участь у спільних проектах з розвинутими космічними державами (проект «Антарес» — з корпораціями США, проект «Вега» і «Дніпро» — з корпораціями ЄС та РФ, проекти «Морський старт» і «Наземний старт» — з компаніями США, Норвегії, а також створення цільових космічних апаратів —з компаніями Єгипту, Канади, РФ).

Критичне становище в нашій країні склалося з фінансуванням не тільки космічних програм (в 2014 р. — 0,01% ВВП), а й науки (2014 р. — 0,24% ВВП). Це в рази менше, ніж у Білорусі, Казахстані, РФ і країнах Євросоюзу. Державні витрати на одного українського вченого у 18 разів менші, ніж у Бразилії, і в 70 разів менші, ніж у США. На межі виживання перебуває Національна академія наук. А деякі «псевдореформатори» взагалі сумніваються в доцільності її існування, тим самим ставлячи під загрозу розвиток фундаментальної науки в країні. І як при такому фінансуванні й ставленні забезпечити інноваційний розвиток економіки держави? Тут доречно нагадати слова французького фізика Фредеріка Жоліо-Кюрі: «Країна, яка не розвиває науку, неминуче перетворюється в колонію».

Таке ставлення до провідних галузей економіки впливає і на кадри, які працюють у них. Зарплати інженерно-технічних працівників, науковців досить низькі й соціально несправедливі.

Ставлення до вчених та інженерів віддзеркалює перспективи держави, роль науково-технічного прогресу в її розвитку та визначає місце країни на світовій арені в майбутньому.

З того, як уряд ставиться та піклується про вчителів сьогодні, можна робити висновки, яким він бачить рівень освіти населення та розвиток своєї країни через 20—30 років.

Зі ставлення уряду до лікарів сьогодні можна робити висновок, яке здоров'я буде у населення через 5—10 років. (Збільшення кількості аптек у країні, перехід на платні медичні послуги свідчить не так про турботу про здоров'я населення, як про ефективний бізнес на його здоров'ї.)

Піклування уряду про пенсіонерів сьогодні свідчить про те, що чекає молодь у майбутньому.

Чи вірним є обраний зараз шлях розвитку країни, для багатьох стане зрозумілим тільки через певний час. Помилки, зроблені в політиці, економіці, в розбудові держави та стратегії її розвитку, можуть відкинути Україну на узбіччя науково-технічного прогресу і вона опиниться серед обслуговуючих, аграрно-сировинних країн третього світу з бідним населенням, без промислового та наукового потенціалу.

Потрібно думати про це сьогодні, щоб не страждати в майбутньому!

Е. І. КУЗНЄЦОВ,

інженер фізик-оптик, радник голови Державного космічного агентства України

В. П. ГОРБУЛІН, інженер-механік, перший віце-президент НАН України

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Космический грузовик Cygnus с украинским двигателем...

Грузовик доставил на станцию около 2,2 тыс. т грузов для научных исследований и пищу

Загрузка...

Война и мир Альфреда Нобеля

Начавшаяся неделя завершится вручением в воскресенье Нобелевских премий, включая...

«Якби Чорновіл був живий, ви б його зжерли»

«У нас знаєте, хто з політиків не сідає в тюрму? Той, хто в останній момент зуміє на...

Порошенко удалось то, что не удавалось на Банковой...

Трудно сказать, что больше изменилось у нас в худшую сторону после победы евромайдана...

И вновь продолжается мир

Последние события в зоне донбасского конфликта свидетельствуют о совпадении...

Дизайном «лица» Украины займутся эксперты

Если лицо человека подпорчено временем или дурными привычками — значит, пора что-то...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка