Телеекран у ролі вихователя суспільства

03 Июля 2009 0

Два тижні хворів, і тому мав змоги подивитись деякі передачі, що транслюються по нашому телебаченню. Проаналізувавши програми, з якими довелося ознайомитись, дійшов висновку, що в країні немає ані Міністерства культури і туризму, ані Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, ані віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань. А якщо і є, то незрозуміло, чим вони займаються в той час, коли телебачення протягом 24 годин на добу руйнує основні засади нашого суспільства і зводить нанівець зусилля системи освіти з виховання підростаючого покоління.

Розумію, що майже всі канали належать приватним компаніям, які, звичайно, насамперед дбають про свої прибутки, що це дуже витратний бізнес і т. д. Але ж вони, семимильними кроками простуючи до платного телебачення, навіть не задумуються, хто буде в змозі оплачувати їхні послуги через десяток років, коли сьогодні їхніми ж стараннями суспільство швидко деградує до первісного способу існування, а по завершенні цього процесу потенційні споживачі вже не матимуть можливості заробити на ці послуги, та й чи не відпаде потреба в останніх?

Рекламні ролики з ранку до ночі пропагують вживання пива та інших алкогольних напоїв, подаючи це як модний стиль життя; регулярно виходять в ефір передачі, що розповідають, як можна легко пограбувати банк, квартиру, як просто вбити людину; на телеекрані часто-густо ллється кров, показується насилля й фактично демонструється перевага фізичної сили над розумом, чесністю, добротою та іншими людськими цінностями... І навіть найневинніші сюжети підчас несуть у собі сім'я зла.

Ось кілька прикладів.

В орієнтованому на дитячу аудиторію рекламному ролику маленькі братики-пінгвіни домовилися, що поки один співатиме для мами, другий візьме без дозволу «кіндер-сюрприз». Цей план спрацьовує, і малята дуже задоволені, отримавши бажане. Але дитина підсвідомо винесе з цієї «зворушливої історії» урок: обманювати — навіть матір — припустимо, це не засуджується й не карається.

У рекламі певного прального порошку дівчина-підліток, лежачи в ліжку, фарбує нігті та губи, а мати пере цим чудодійним мийним засобом її речі, радіючи, що тепер набагато легше позбутися «складних плям» від доччиної косметики. Не дивно, що в юнацтва формується психологічна установка «усі винні мені, а я — нікому». Такі дочки (та й сини), вирісши, не бажають опікуватись ані старими батьками, ані власними дітьми.

Інша грань проблеми. Батько, приготувавши вранішню каву, делікатно направляє аромат напою в напрямку спальні своєї юної доньки, бажаючи зробити її пробудження приємним. Аж раптом відчиняються двері — і на порозі кімнати з'являється, принюхуючись, її напівсонний «бойфренд» у нижній білизні. Навряд чи така сценка сприятиме укріпленню моральних устоїв і правильному вихованню дітей та юнацтва.

Чи вже не досить подібного «креативу»? Батькам та школі важко протистояти цьому натиску.

А кінофільми виробництва останніх років? Убивства, пограбування, кров, насильство... Утім, про це вже багато писали, але марно.

Звернімо увагу на цикл передач «Судові справи». Дуже дивно виглядає, коли раз у раз прокурор по розгляду справи просить винести покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років, а підсудному виносять виправдувальний вирок, звільняючи його в залі суду. Звичайно, добре, коли судді, адвокати та ін., розібравшись, не допускають, щоб постраждала невинна людина, але такі непідготовлені належним чином кримінальні справи можуть викликати у певної частини населення уявлення про безкарність.

Паралельно постає інше питання: чому на виробництві робітник, який зламав, наприклад, свердло, має відшкодувати підприємству збитки із власної зарплатні, а працівники правоохоронних органів «зламали» людині життя — і ніхто за це не поніс покарання?

З огляду на ці хай нечисленні, але, на мою думку, показові приклади мене зовсім не дивує факт виникнення в деяких школах проблем, про існування яких наше суспільство нещодавно не мало уявлення, — формування подекуди молодіжних угруповань кримінальної направленості, які розважаються садизмом, насиллям (інколи аж до вбивства).

Зверніть увагу на те, що вже з'явився наступний цикл передач — «Жорстокі діти», який залюбки розкаже глядачеві історії про дітей, котрі допомагають своїм батькам піти з життя, і є логічним продовженням нашого буття в останні роки. Так що, як говориться у народі, дожилися до ручки!

...Проте не все так погано. Є багато насправді цікавих і корисних програм, здатних приносити радість і користь усім верствам населення. Це, наприклад, «Україна має талант!», «Крок до зірок», «Танцюю для тебе», «Хіт-парад дикої природи», передачі про спорт тощо.

Але й з'явилась мода показувати такі передачі, в яких демонструють багатство й розкішне життя певного прошарку населення, який сформувався в нашому суспільстві після набуття Україною незалежності. Звичайно, цікаво, що букети квітів на концерті Алли Пугачової коштували від 250 до 1000 грн. Однак як сприймають подібні подробиці люди, які втратили роботу, а також їхні діти, котрим батьки неспроможні забезпечити навіть нормальне харчування?

А ми дивуємось, чому Україна посідає одне з перших місць в Європі по проституції серед неповнолітніх, чому так багато наших молодих жінок потрапляють у рабство, чому молоді люди вчиняють злочини. Усе для того, щоб жити так, як показують по телебаченню, і досягти цього найкоротшим, як видається, шляхом... Школа, на жаль, попри всі зусилля, не в змозі подолати це лихо, що б вона не робила.

Заслужений учитель України,
кандидат педагогічних наук, Київ


Загрузка...
Загрузка...
Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Маркетгид
Загрузка...
Авторские колонки

Блоги

Ошибка