Втретє про третій тур

25 Февраля 2005 0

Втретє про третій тур

Ольга ЗАГУЛЬСЬКА

Відповідь на лист

Миколи Лісового

Шановний пане Миколо!

Оскільки Ви піддаєте сумніву мої оцінки результатів переголосування 26 грудня («2000», № 5 (255) от 4—10.02.2005, М. Лісовий «Три кубометри дров за голос»), я вважаю за потрібне навести додаткові аргументи на їхню користь. Можливо, після цього у Вас буде менше підстав звинувачувати мене (а через мою публікацію і «2000») у брехні, а тим більше вдаватися до такого радикального кроку, як агітація проти газети.

У статті, яку Ви критикуєте, я довела, що поправки до виборчого законодавства, що унеможливили участь у голосуванні громадян України, які мали проблеми з самостійним пересуванням, суттєво підкоригували кінцевий результат на користь Ющенка.

Щоб розвіяти Ваші сумніви, що саме так і було, давайте ще раз проаналізуємо конкретні цифри, які є на сайті ЦВК.Для прикладу візьмемо ті області, де Янукович та Ющенко мали найбільшу перевагу. У першому випадку це Донецька, Луганська та АР Крим, у другому — Івано-Франківська, Львівська та Тернопільська.

26 грудня у Донецькій області голосували 3,1 млн. громадян, тобто 10,6% усіх виборців України. Були різні оцінки щодо кількості людей, які не змогли самостійно прийти на виборчі дільниці (люди похилого віку, інваліди, хворі, вагітні тощо), але найчастіше звучала цифра 4,8 млн. Саме її візьмемо як вихідну для подальших розрахунків. Оскільки на Донецьку область припала десята частина всіх виборців країни, є підстави припустити, що тут саме таку частку від 4,8 млн. становлять і ті, хто не зміг проголосувати. Реально це 508 тисяч. За Януковича свої голоси віддали 93,54% виборців, а тому буде справедливо вважати, що саме такий відсоток належить йому і серед тих, хто був позбавлений права голосу. В абсолютному виразі це становить 475 тис. Цифра вагома сама по собі. Від 568 тис., які він недобрав порівняно з 21 листопада, це 83,6%. Потенціал Ющенка, виходячи з відсотка голосів, які він одержав у Донецькій області (4,15%), становив лише 21 тисячу.

З аналогічних підрахунків випливає, що у Луганській області потенційними виборцями Януковича були 241 тис. громадян, а в Криму — 148 тис. Тільки у трьох областях через неможливість голосувати поза виборчими дільницями Януковичу не могли віддати свої голоси 864 тис. осіб, що на 138 тис. більше, ніж він недобрав порівняно з другим туром виборів (726 тис.). Ющенко міг втратити значно менше, а саме 64 тис. голосів. Чому міг? Тому що насправді кількість опущених за нього бюлетенів зросла на 78 тис.

Частина громадян, яких ми умовно назвемо «неходячими», одержали право голосувати вдома, частина добрались на виборчі дільниці, але їхня кількість, судячи з повідомлень ЦВК та преси, була мала і далека від 800 тисяч. Окрім того, у розрахунках не враховано специфіку регіону щодо підвищеної захворюваності та травматизму, великої кількості учасників бойових дій та пенсіонерів. А ще були обмеження щодо відкріпних талонів та помилки в списках виборців. Якщо Ви пригадуєте, за основу взяли списки від 31 жовтня, до яких було багато претензій як з боку громадян, так і з боку спостерігачів, у тому числі західних, а не більш-менш правдоподібні списки від 21 листопада.

Вимагаючи відміни результатів виборів, ющенківці наполягали на тому, що тільки у Донецькій області за Януковича додатково вкинули 500 тис. бюлетенів. Якщо припустити, що ця подія мала місце і саме в таких обсягах, на таку ж величину зросла б загальна кількість виборців. Тобто до 3570710 прибулих на виборчі дільниці входять і ті півмільйона, яких нібито не було. Якщо не брати до уваги 500 тис. голосів, які вважають недійсними, відсоток Ющенка становив би 2,35% (реально 2,03%), а Януковича 95,61% (реально 96,20%). Як бачимо, різниця у співвідношенні сил мізерна. 26 грудня частка одержаних Ющенком голосів зросла більш як у 2 рази (з 2,03 до 4,15%), але і кількість тих, хто віддали за нього свої голоси, теж збільшилась майже вдвічі — на 57109 осіб. Тобто зміни у відсотках виборців відбувалися за рахунок зростання кількості симпатиків Ющенка, а не за рахунок маніпуляцій з бюлетенями у попередньому турі.

Ще одним аргументом на користь визнання виборів недійсними та підставою для внесення відповідної поправки до закону про вибори Ющенко і його оточення називали 30-відсоткове голосування вдома виборців Миколаївщини. При цьому стверджували, що всі вони під тиском проголосували за Януковича. Але вибори 26 грудня спростували й цю тезу. Адже якщо 21 листопада у цій області проголосували 77,78% виборців, то 26 грудня, коли голосувати вдома фактично було неможливо, лише на 2,8% менше, тобто 74,98%. За Януковича 21 листопада свої голоси віддали 69,55% виборців, а 26 грудня — 67,13%, Ющенкові перепало 25,35 і 27,72% відповідно. Як бачимо, масові фальсифікації не були підтверджені. Але якщо їх не виявлено по Миколаївській області, можна вважати, що їх не було і по інших областях. Тобто з боку Ющенка це була відверта дезінформація, яка до того ж мала чималий вплив на рішення ВС.

Тепер подивимось, що відбувалося у регіонах, де перед вів Ющенко. Обмеження щодо голосування мали спрацювати і там. В Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях разом голосували 3,4 млн. осіб (11,7% загальноукраїнського рівня). Від позбавлених права голосу 4,8 млн. це становить 560 тис. З урахуванням середнього відсотка (95,25%) тих, хто віддали свої голоси Ющенкові, його потенційні втрати становили 533 тис., що приблизно на 300 тис. менше, ніж у Януковича в «його» областях.

Та чи можемо ми вважати ці потенційні втрати реалізованими, якщо насправді Ющенко у цих трьох регіонах додатково здобув 144 тис. голосів виборців, тобто за нього не тільки проголосували усі ті, що й 21 листопада, але й інші. Кількість вкинутих за Януковича бюлетенів зменшилась на 68,5 тис. Якщо вважати, що всі вони перейшли Ющенкові, то це тільки половина додатково набутих ним загалом. Тому неминуче постає кілька запитань.

Перше: чому в цих регіонах обмеження на участь у голосуванні не призвели ні до зменшення активності, ні до зменшення кількості тих, хто проголосував за Ющенка? Друге: звідки додатково взялися голоси виборців?

Окрім того, випливає ще одна цікава деталь. Якби всі «неходячі», які нібито не брали участі у виборах, проголосували, загальна кількість виборців була б на 560 тис. більша і становила б 3,96 млн., а їхня активність досягла б 100,3% (86,2+14,1). Припускаючи електоральні втрати Ющенка на 533 тис. голосів, мусимо визнати і явку на 100,3%. Інакше треба погодитись з тим, що майже всі, хто має проблеми з пересуванням, входять у зафіксовані ЦВК 86,2%, тобто за рахунок виборчої поправки Ющенко, на відміну від Януковича, не втратив нічого. Якщо б усі 508 тис. потенційних виборців Януковича у Донецькій області прийшли на виборчі дільниці, явка становила б 97,75%. Вона лише на 1% більша, ніж та, що була 21 листопада (96,65%).

До областей, де потенційні втрати Ющенка також дуже високі (з огляду на частку тих, хто за нього голосував), належать Вінницька, Волинська, Рівненська, Київська. Його підтримка там у середньому становила 86%. Але і в цих регіонах зафіксовано не зменшення, а збільшення кількості відданих за нього голосів. Приріст коливався у межах 4,9—11,16%. Якщо б до зафіксованих на 26 грудня додалися ще й ті, хто хотів, але не зміг прийти на виборчі дільниці, то активність знову ж таки перевищила б 95%-ну позначку. Чи можлива вона в умовах великого безробіття, а відповідно й значної трудової міграції?

Та повернімося до активності 86,2% на Галичині. Порівняно з 21 листопада вона зросла на 2%, тобто на 75617 осіб. Якщо вважати, що через виборчу поправку більшість з 560 тис. осіб не взяли участі у виборах, а це, нагадаємо, 14,1%, виникає запитання: за рахунок яких категорій населення стався приріст? Чи були такі великі резерви серед сталої та «ходячої» частини населення? Однозначно ні. «Ходячі» і так у повному складі два попередні рази голосували, за їхній рахунок суттєвого зростання бути не могло. Проживаючи у цьому регіоні, знаю, які тут дисципліновані та відповідальні виборці. Додаткової організованості надає ментальність сільських жителів (не виділятися, бути такими, як всі) та можливість провести час поза домом в умовах, коли така нагода трапляється рідко.

Залишаються несталі виборці, тобто мігранти, передусім трудові. Але повідомлень про те, що напередодні 26 грудня люди масово поверталися додому, не було. А ця категорія громадян мала б не тільки забезпечити приріст на 2%, але й покрити 14,1% «неходячих» і тих, хто не зміг скористатися відкріпними талонами. Разом їхня кількість перевищує півмільйона. Натомість був інший процес. Тисячі людей поїхали на схід України для роботи у виборчих комісіях та як спостерігачі. Вони також не голосували і мали хоча б мінімально знизити як загальну активність, так кількість голосів, відданих за Ющенка. Саме ці люди, можливо, забезпечили електоральний приріст Ющенка в Південно-Східному регіоні.

Припускаємо, що певна кількість «неходячих» добралися до виборчих дільниць і проголосували (95,25% за Ющенка). Але цей процес не міг бути масовим не тільки через труднощі з перевезенням важкохворих або немічних, але й через особливості розселення та проживання. Велика частина сталих виборців у Львівській та Івано-Франківській областях проживають у гірських районах. Доставити тих, хто не може самостійно пересуватися, з віддалених, розкиданих по схилах та вершинах гір садиб і присілків, неможливо навіть транспортом.

У рівнинній частині цих регіонів поширений хутірний тип розселення. З урахуванням стану доріг та кількості транспорту в селах добиратися до виборчих дільниць проблемно навіть здоровим, не кажучи про хворих. Тобто реально вони також не прибули голосувати. Отже, зменшення електоральної активності неминуче. Ми ж бачимо зворотний процес, який дає змогу зробити висновок, що за цих людей, порушуючи закон, проголосували інші, причому на свій розсуд. Хто зі мною не погоджується, нехай наведе контраргументи.

З другого боку, якщо вважати, що всі «неходячі» не прийшли на виборчі дільниці (а тільки тоді Ющенко реально міг їх втратити), то приблизно на таку ж кількість порівняно з 21 листопада мала б зменшитись і загальна кількість тих, хто взяв участь у виборах, що ми спостерігали по всьому Південно-Східному регіону. По трьох західних областях явка тоді б становила 70,6, а не 86,2%, як зафіксовано у протоколах.

Активність 86,2% у галицьких областях викликає сумнів і без обмежень щодо участі у виборах, особливо в Івано-Франківській та Тернопільській. Частка трудових мігрантів тут не набагато менша (якщо не вища), ніж у Закарпатській області. На Закарпатті явка виборців становила близько 66%. Приблизно на такому самому рівні вона мала б бути і на Івано-Франківщині, і на Тернопільщині. Натомість вона майже на 20% вища. І знову ж таки виникає запитання: чому?

Окрім другорядних питань щодо результатів голосування 26 грудня, виникають і глобальніші, наприклад: 1)чому активність зростала тільки в тих областях, де явну перевагу мав Ющенко, а у всіх інших вона зменшувалась; 2)чому зростання явки відбувалося в регіонах з максимально високою електоральною насиченістю у попередніх турах; 3)чому найбільший приріст голосів виборців зафіксований в областях з найвищою трудовою міграцією без очевидних ознак масового повернення цих людей додому; 4)чому дія дискримінаційних поправок до виборчого законодавства не зменшила кількості учасників голосування в областях, де Ющенко мав суттєву перевагу?

Наведені вище цифри та об'єктивні чинники дають мені підстави ще раз підтвердити зроблений у статті за 31.12.04 висновок: якби не було поправок до закону, що обмежують участь громадян у виборах, Янукович мав усі шанси повторити результат, одержаний 21 листопада. Натомість об'єктивність даних з активності виборців у регіонах, де явну перевагу мав Ющенко, викликає сумніви. З огляду на вищесказане для мене вона є нереальною, тобто сфальсифікованою.

Ви, пане Миколо, намагаєтесь не тільки повністю спростувати мої твердження, але й видати їх за брехню тільки тому, що у Вашому селі на результат виборів 21 листопада впливав адмінресурс від Януковича. У мене немає підстав заперечувати його, більше того, я припускаю, що він мав місце і на інших територіях. Але прямого зв'язку з результатами волевиявлення він не має, оскільки людина голосує наодинці і необов'язково так, як її про це просили (вимагали).

Агітація за Януковича кубометрами дров чи путівками до санаторію мала локальний характер, тоді як агітація успішною діяльністю очолюваного ним уряду — всезагальний. Суттєво підвищені пенсії, зарплати бюджетникам, соціальні виплати, погашені борги небюджетній сфері, субсидії селу мали місце по всій країні. Саме після них стався великий сплеск популярності тоді ще прем'єра. Його опоненти нічим подібним похвалитись не могли, тому побудували свою кампанію на запереченні цих успіхів, на формуванні до них недовіри. Окрім того, вдавалися до відвертої неправди, говорячи про тимчасовість виплат (як бачите, вони тривали до останнього дня існування старого уряду) і даючи нереальні обіцянки, причому уже з перших днів січня (жодна з них досі не виконана). І дуже прикро, що значна частина громадян повірили не синиці в руках, а журавлю в небі.

Я не піддаю сумніву те, що «ніякого тиску і погроз прихильникам Януковича у нашому селі не було». Але це не означає, що так було всюди. Про те, які проблеми були у мене, Ви читали в листопадових номерах «2000», а про атмосферу в Галичині загалом — у номері за 24 грудня. Повірте мені, в наших селах після 21 листопада знали поіменно всіх, хто голосував за Януковича. Газета не опублікує тих слів та проклять, які сипались на їхні голови, від них відверталися як від зрадників, їх обходили як прокажених. І далеко не всі могли встояти в умовах морального (а нерідко й фізичного) терору. Не всі могли дозволити собі залишатися при своєму виборові. Багато людей змушені були зважати якщо не на себе, то на своїх рідних.

Після «оранжевої революції» і породженого нею беззаконня люди відмовлялися йти у виборчі комісії від імені Януковича. Вони або боялись, або ще раніше лише формально представляли його інтереси, а насправді симпатизували Ющенкові. Тому 26 грудня штаби Януковича (які в Західній Україні або взагалі перестали існувати, або перебували у напівлегальному становищі) комплектували виборчі комісії людьми, які приїхали зі сходу України. У невеличких селах Януковича представляли вихідці зі Львова, але їх там було не більше 1—2 замість потрібних 6.

Найбільших втрат по регіону Янукович зазнав у селах та невеличких містечках. На цей процес не могли вплинути ні відсутність агітації представниками влади напередодні 26 грудня (оскільки її і перед двома попередніми голосуваннями фактично не було), ні відсутність тиску на держслужбовців, ні неможливість використовувати ними відкріпні талони (оскільки їх по селах або взагалі нема, або є у мізерній кількості). Був лише один чинник — погроз та презирства. У результаті по одному тільки Сокальському району в 25 дільницях з 111 Янукович не одержав жодного голосу (районна газета «Голос з-над Бугу», 31.12.04), тоді як після 21 листопада по всій країні було близько 70 таких дільниць. У 49 дільницях (44,1%) він дістав від 1 до 5 голосів. У всіх спеціалізованих дільницях також стовідсотково проголосували за Ющенка. А виборці Сокальщини — це переважно селяни та місцева інтелігенція, які відчули на собі менеджерські успіхи Януковича, у них не могло бути до нього претензій як до керівника, навіть порівняно з Ющенком. Ув'язнені колонії строгого режиму віддали за Ющенка 39,1% голосів, за Януковича — 47,35% (хоча Ющенко називав їх єдиним електоратом свого суперника). У містечку, де є військова частина, на дільниці, де голосували солдати і офіцери, Ющенко одержав 93,58% підтримки. Загалом по територіальному округу частка тих, хто проголосував за Януковича, зменшилась з 6,66 до 4,87%.

Та тиск з боку Ющенка мав не лише місцевий характер. У набагато більших обсягах він був на загальнодержавному рівні. Люди дивились телевізор і бачили, що відбувалось зі ЗМІ, на Майдані, у ВР та ВС.Вони були свідками, як депутати, чиновники, військовослужбовці, правоохоронці, дипломати один за одним переходили на бік Ющенка (хоча їхній обов'язок служити всьому народові), завважили, що на його перемогу почали працювати всі органи державної влади, знали про безцеремонний тиск на результати виборів західних країн. Як саме відбувався тиск на держслужбовців, досить відверто і докладно розповів «2000» О.Волков у номері за 28 січня.

До Ваших земляків не могли не доходити чутки, як чинять з симпатиками Януковича у владі й поза нею. Я пригадую один репортаж, де йшлося про те, що підприємці Житомира прийняли рішення продавати товар на 5% дешевше покупцям з оранжевою символікою. А ще був образ революції, створений телебаченням, — винятково позитивний та захоплюючий, гідний наслідування. Її учасників ототожнювали з найкращими людськими якостями — добром, мужністю, свободолюбністю тощо. Всі, хто був по другий бік барикад, одержували протилежні оцінки. Дух розправи з неугодними, який витав над Майданом, розносився по всій країні. А люди ще пам'ятали репресії радянської влади і тому від гріха подалі голосували за Ющенка. У своїх побоюваннях вони не помилились. Ви ж бачите, як тепер мітингувальники позбавляють громадян права працювати у владних структурах тільки тому, що вони стояли поруч з Януковичем. За таких умов говорити, що 26 грудня «люди вільно визначалися і вибирали так, як велів розум», думаю, підстав немає. Тільки ті симпатики Януковича, які компактно проживають у Південно-Східній Україні і на той час ще не були зраджені своїми депутатами та лідерами, не побоялись підтвердити вибір, зроблений 21 листопада. Але через поправки до виборчого закону сотні тисяч з них не мали доступу до виборчих урн.

Ви закидаєте «2000», що вони спеціалізуються на хвалебних реляціях режиму Кучми—Януковича. Я дозволю собі не погодитись з цим. Похвали на адресу цих осіб бувають нечасто. А ось успіхи та здобутки цієї команди газета дійсно висвітлювала багато і ґрунтовно. Але це не тільки успіхи двох людей, це досягнення всієї країни, предмет гордості кожного її громадянина. Саме так видання їх здебільшого і подавало. І нині при режимі Ющенка— Тимошенко газета із задоволенням розповідає про ті добрі справи, які мають місце у нашій країні. Хоча не оминає і недоліків. Про промахи старої влади Ви могли дізнаватись з інших численних і доступних джерел. Тепер усі вони хвалять нове керівництво. Але рівновага, як відомо, є тоді, коли є рівноцінна противага. «2000» зараз є однією з тих нечисленних, а вірніше, поодиноких противаг, яка працює на інформаційну та суспільну рівновагу. Вона забезпечує ту неодмінну складову демократії, що називається опозицією. Якщо її не буде, все, за законами фізики, перевернеться з ніг на голову, впаде і ніколи не підніметься. Ви повинні бути зацікавлені у нашому існуванні, інакше настане або хаос, або жорстока диктатура.

Неприємності, які, на Вашу думку, приніс режим Кучми— Януковича, мають поділяти усі, в тому числі ті, хто коли-небудь був при владі. Ющенко причетний до неї з 1993 року, Тимошенко — з дещо пізнішого часу. Але навіть в опозиції вони не були поза владою, оскільки представляли її законодавчу гілку. Від атрибутів цієї влади (недоторканність, державна охорона, службовий транспорт і житло, пільги, привілеї тощо) вони ніколи не відмовлялись і тепер ними не нехтують. Але якщо є право, мусять бути обов'язок і відповідальність. Не позбавляйте їх цього, справедливо розділіть їх між усіма.

НАСТОЛЬНЫЕ ИГРЫ ПОДАРЯТ НЕЗАБЫВАЕМЫЕ ЭМОЦИИ И НАВЫКИ...

До того, как появился Интернет и молодежь переключилась на виртуальное общение,...

У КОГО ПОКУПАТЬ ЖИЛЬЕ: О НАДЕЖНЫХ СТРОИТЕЛЬНЫХ...

Сегодняшний рынок недвижимости Киева вряд ли можно назвать образцом стабильности: в...

Выбираем кроссовки на каждый день: Puma, Adidas или Nike

Выбор повседневной обуви – ответственное, важное дело. Для ежедневной носки важны...

Индукционная варочная поверхность поможет...

При выборе варочной поверхности для домашнего использования покупатели все чаще...

Скоро лето: обновляем косметичку и меняем парфюм

Если зимой кожу сушит холодный воздух, то летом за дело берется солнце. Летний уход...

Кондиционеры: особенности предложений Panasonic

Комфортная температура воздуха в помещениях летом и зимой достигается сегодня...

При активной эксплуатации рано или поздно любой...

При активной эксплуатации рано или поздно любой автомобиль потребует замены...

ОНЛАЙН-ТЕЛЕВИДЕНИЕ ОТКРОЕТ НОВЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ ДЛЯ...

Несмотря на широкое распространение интернета, многие семьи предпочитают проводить...

Качественный диван подарит комфорт, уют и надежность

Диван – универсальный предмет мебели, без которого не обходится ни один дом....

Детский невролог: планируем первый визит к...

Рождение ребенка – это не только не поддающаяся описанию радость, но и колоссальная...

Современное решение проблемы частого и...

Деликатная проблема, которая доставляет неудобства ежедневно, из года в год, теперь...

Реєстрація доменного імені дозволить створити...

Більшість сучасних підприємств та компаній рано чи пізно створюють власну сторінку чи...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка