Зламайте цю систему

25 Февраля 2005 0

Зламайте цю систему

Олександр ШАРПИЛО, завідувач уронефроцентру центральної міської

лікарні № 1, Житомир

Шановний пане Президенте!

Сьогодні дехто з моїх колег пише наукові роботи, дехто — детективні романи, а деякі, як і я, переймаються проблемами майбуття своєї справи, своєї країни. Ці останні — такі ж патріоти, як і Ви, ті, хто наперекір наказам забезпечував Вашу перемогу, активно агітуючи знайомих і незнайомих, підтримував Вас та своїх дітей на площах міст України та на Майдані. Справжнім іспитом для таких людей стала поїздка їхніх дітей спостерігачами на виборчі дільниці східних областей. Можливо, щось подібне відчували батьки, котрі проводжали своїх дітей-добровольців на фронт. Безумовно, це перебільшення, але тривога у них і питання «Якщо не наші діти, то хто?» були справжніми.

Потім була перемога. Для мене ж особисто великою радістю стала звістка про те, що в Києві на моє ім'я виписане посвідчення учасника «помаранчевої революції», і це відчуття було не меншим, ніж при врученні відзнаки заслуженого лікаря України. Пишу про це, щоб показати, що ми однодумці, і зараз, коли настала пора побудови нового суспільства, також з Вами. І саме сьогодні (і тільки сьогодні) таке звернення може бути почутим. Вчора було рано, завтра, коли сформується нова бюрократія, буде пізно. Про що мова?

Певною мірою хвилює Ваше активне вимагання швидкого результату від нових керівників. А практика життя показує, що коли керівник дуже хоче мати певні показники, то він їх і отримує. Згадайте недавні рекордні врожаї на папері, а я Вам розповім про віртуальні операції на догоду деяким начальникам. Що накажете робити тим лікарям, які сьогодні повністю залежні, яким привселюдно день у день дорікають, що вони працюють не так, як в Америці чи Франції? Можливо, це непогано, що такі керівники за державний кошт побували на екскурсіях у вищезгаданих країнах. Але в той же час лікарі, яких вони повчають, заробляли собі на життя, практикуючи та оперуючи в закордонних шпиталях роками. Якщо Ви думаєте, що когось зацікавив саме такий досвід, то глибоко помиляєтесь. Цікавили тільки задані показники, і вони мали бути такими, як треба (десь і комусь).

Правда, що це не сьогодні відбулось, але в незалежній Україні, зокрема на Житомирщині, особливо розквітло в останні роки. Найбільше вражала мотивація «а у Франції». За десять років фактично жодної бюджетної гривні не надійшло у хірургічне відділення. Обладнання, інвентар виходять з ладу від інтенсивної експлуатації. Слава богу, що хворі купують ліки, а деякі підприємці інколи допомагають з поточним ремонтом та придбанням інструментарію. Комунальних (міських) коштів вистачає тільки на платежі за енергоносії та зарплатню.

До речі про зарплатню. Одна медична сестра у Франції отримує більше ніж все відділення разом, яке робить понад 500 сучасних, на високому рівні, із мінімумом ускладнень операцій і проліковує більш ніж 1500 хворих за рік. Причому операцій не віртуальних, а реальних і вкрай потрібних. Вже давно світ не сприймає наших, спочатку «совкових», а тепер і українських медичних показників. Медичні заклади змагаються за рейтинговими показниками. Їх багато, і вони коригуються куди треба, починаючи з сільської лікарні чи амбулаторії. Це не значить, що головний лікар сидить і виправляє їх, хоча, можливо, є й таке. Робиться більш «елегантно». Дається жорстка вказівка «низам», і лікарі та завідувачі видають те, що треба.

Я виконував обов'язки завідувача хірургічного відділення в зарубіжному шпиталі. Мови про показники не було. Вони, безумовно, існували, але вираховувались з того матеріалу, що давали ми. А від нас вимагалось одне — зробити свою справу якісно і вчасно. Особливо важлива проблема нашої медицини, а можливо, й інших сфер життя країни — її величезна заорганізованість. Медичні наради в лікарні, в управлінні міста, оперативні наради у головного лікаря, у заступника головного лікаря — це далеко не весь перелік засідань, на яких присутні 30—50 і більше одних і тих же людей. Жодного питання за весь час роботи таких зібрань не розв'язано. Всі проблеми вирішуються адміністрацією, і всі це розуміють, а зламати систему, при якій витрачається дорогоцінний час найкращих спеціалістів (бо саме їх і збирають), навіть спроби не роблять.

Безумовно, що нашого голосу, а ми просто «волаємо» там, внизу, ніхто не хоче чути. Найцікавіше, що на керівних посадах працюють, як правило, люди, які біля ліжка хворого обурювалися цією системою, але прийшовши до влади, чомусь ще більше ускладнюють, бюрократизують роботу всіх її ланок. А в закордонному шпиталі за півроку роботи відбулось лише одне зібрання лікарів, де було представлено нового заввідділення. Виникає питання: чому не можна відійти від стереотипів управління, що заважає і чого не вистачає для максимального його спрощення та здешевлення? Основна причина в тому, що кожен начальник дуже дорожить місцем і боїться, не дай боже, щось не так зробити, а особливо зменшити свою видиму частину роботи у вигляді паперів і нарад. Страх перед вищим керівництвом і є той стрижень, який не дає щось змінити на краще в цій державі. Зламайте, будь ласка, цю систему, Вікторе Андрійовичу, приведіть до влади людей, які це зроблять.

Сьогодні Ви розпочинаєте активну роботу по скороченню керівних органів. Це не нова річ, і Ваші попередники починали з цього, а закінчувалось все ще більшим нарощенням адмінресурсу. Конкретний приклад: штат мого відділення у середині 90-х був скорочений за рахунок медсестер і санітарок відсотків на двадцять. З того часу ми значно інтенсифікували процеси обстеження і лікування, майже подвоїли кількість виконаних операцій, маємо величезне навантаження на медсестер і змінити нічого не можемо. В той же час в приймальні головного лікаря замість однієї секретарки працюють дві і повністю зайняті паперами, замість відділу в міськвиконкомі створене управління, про збільшення команди обласного управління вже і говорити годі. Ще й всі на службових машинах, та не на «Тавріях».

До речі, за кордоном машина з водієм закріплена, наскільки мені відомо, тільки за міністром. Які ресурси, які кошти! Продовжуючи тему управління, висловлю ще одну образливу для наших чиновників думку. За 30 років практики не знаю жодного наказу, розпорядження чи інструкції, яких на «низи» спускається за рік сотні, над чим працюють та допрацьовують, відписують та рапортують про виконання тисячі виконавців, що хоча б на йоту реально поліпшили справу лікування конкретного хворого. Єдине, що дає результат, — це хороший спеціаліст плюс необхідне обладнання, інструментарій. Ліки хворий купить сам (ті, які йому потрібні, а не ті, які є можливість йому дати). Такі реалії, і питання одне: де взяти цього класного спеціаліста?

Вважаю, що це найскладніша проблема сьогодення, і без болючої реформи тут не обійтися, якщо реально хотіти щось зробити. Не декларувати і підмальовувати фасади, а серйозно розібратися з тими численними медичними академіями та університетами, які повною мірою залежать від кількості студентів, а не від якості навчання. Щиро поважаючи старших колег з інститутів вдосконалення лікарів та науково-дослідних інститутів, де проходять підготовку та перепідготовку спеціалісти, скажу відверто: вона не витримує жодної критики. Єдиний, мабуть, позитив у комп'ютерних тестах, якими закінчується це навчання.

На жаль, у мене немає чіткого бачення вирішення цієї проблеми. Може, взяти за основу, наприклад, англійську систему підготовки кадрів та й взагалі систему праці в медицині, як це зробили арабські країни. Безумовно, більшість чиновників та вчених будуть бити себе в груди та доводити, які ми хороші і які маємо досягнення і що нам негоже вчитись у арабів. Так, у нас є багато видатних вчених, лікарів, а от живемо й працюємо в штучних, надуманих та дуже затратних системах.

Надзичайна ситуація склалася з розподілом медичних кадрів між селом та містом. В той час коли сільські райони потерпають від нестачі фахівців, у містах штучно створюються нові лікарські посади. Чесноти чиновництва не спрацьовують, державний контроль цього процесу практично відсутній. Погодьтесь, що контролювати самого себе досить важко.

Новий міністр стурбований цією ситуацією і намагається вийти з неї, рекомендуючи збільшувати частку контрактної форми оплати праці на селі та максимально забезпечувати медиків житлом. Але це напівзаходи. Потрібен новий закон про освіту, коли кожен отримує базову 5—6-річну освіту за спеціальністю лікар загальної практики, потім три роки працює за цим фахом і тільки після цього вступає до ординатури, де за 2—3 роки може освоїти вузьку спеціалізацію.

Безумовно, це довгий шлях. Але тільки так ми забезпечимо країну, й особливо село, лікарями загальної практики. Ми вже давно вийшли з того стану, коли медиків треба було багато і терміново. Тільки так ми реально наблизимося до Болонського процесу і уникнемо ситуації, коли наші провідні медичні заклади швидше нагадуватимуть «дитячі садочки».

Величезної шкоди цій справі завдає корупція та протекціонізм, і тут Ваші наміри збігаються з велінням часу та очікуванням народу. Можливо, найлегше завдання, яке стоїть перед новою владою, — влаштувати декілька процесів за хабарництво серед медиків та педагогів. Здається, таке вже було. Безумовно, серед десятків тисяч медичних працівників є такі, які нахабно вимагають, без попередньої оплати не оглянуть хворого, не призначать лікування. Подібні речі необхідно суворо переслідувати, а міру покарання має вирішувати суд.

З іншого боку, відповідаючи на питання щодо корупції в медицині, я чітко поділяю цю тему на дві складові: перша — це істинна корупція, коли без хабара не можна вступити до медичного закладу, влаштуватися на роботу взагалі або по тій спеціальності, по якій бажаєш, не можна просунутись по службі, отримати певну відзнаку або просто займатися своєю справою. Така корупція пронизує всю систему, але, на відміну від дерева, тут потовщення стовбура відбувається знизу догори. Другий вид корупції ближчий до народу, формується пацієнтами у вигляді підношень, подяки, дарунків, за рахунок чого і виживають в основному медичні працівники.

На мій погляд, це один з винаходів соціалістичної системи господарювання та оплати праці, коли виживання медиків, вчителів, дрібного чиновництва перекладалось на сам народ. Ніколи не забуду вислів головного хірурга СРСР на ХХIХ з'їзді в 1974 році, де мені пощастило бути присутнім. У відповідь на запитання одного з делегатів, коли буде підвищено платню за важку працю хірургів, він відповів: «Хорошому хірургу підвищувати платню немає потреби, а поганому — також не треба». Такою була позиція держави в цілому щодо цього питання. І що сьогодні говорити своїм працівникам, коли медсестра після цілодобової зміни ледь пересуває ноги від утоми, а її зарплатня нижча від прожиткового мінімуму, я не знаю. І коли названі мною категорії працівників заглядають у руки своїм пацієнтам, студентам, учням чи їхнім батькам, я також не знаю, що сказати, бо це дуже схоже на те, як мій собака заглядає мені в руки, коли хоче їсти.

Вам, пане Президент, дісталась дуже важка спадщина, але є великі сподівання, що Ви і Ваша команда за підтримки сотень тисяч патріотів на місцях зможете подолати те негативне, що накопичилось в суспільстві. Успіху Вам на цьому нелегкому шляху.

Щиро Ваш учасник «помаранчевої революції», заслужений лікар України

НАСТОЛЬНЫЕ ИГРЫ ПОДАРЯТ НЕЗАБЫВАЕМЫЕ ЭМОЦИИ И НАВЫКИ...

До того, как появился Интернет и молодежь переключилась на виртуальное общение,...

У КОГО ПОКУПАТЬ ЖИЛЬЕ: О НАДЕЖНЫХ СТРОИТЕЛЬНЫХ...

Сегодняшний рынок недвижимости Киева вряд ли можно назвать образцом стабильности: в...

Выбираем кроссовки на каждый день: Puma, Adidas или Nike

Выбор повседневной обуви – ответственное, важное дело. Для ежедневной носки важны...

Индукционная варочная поверхность поможет...

При выборе варочной поверхности для домашнего использования покупатели все чаще...

Скоро лето: обновляем косметичку и меняем парфюм

Если зимой кожу сушит холодный воздух, то летом за дело берется солнце. Летний уход...

Кондиционеры: особенности предложений Panasonic

Комфортная температура воздуха в помещениях летом и зимой достигается сегодня...

При активной эксплуатации рано или поздно любой...

При активной эксплуатации рано или поздно любой автомобиль потребует замены...

ОНЛАЙН-ТЕЛЕВИДЕНИЕ ОТКРОЕТ НОВЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ ДЛЯ...

Несмотря на широкое распространение интернета, многие семьи предпочитают проводить...

Качественный диван подарит комфорт, уют и надежность

Диван – универсальный предмет мебели, без которого не обходится ни один дом....

Детский невролог: планируем первый визит к...

Рождение ребенка – это не только не поддающаяся описанию радость, но и колоссальная...

Современное решение проблемы частого и...

Деликатная проблема, которая доставляет неудобства ежедневно, из года в год, теперь...

Реєстрація доменного імені дозволить створити...

Більшість сучасних підприємств та компаній рано чи пізно створюють власну сторінку чи...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка