Солдат без гвинтівки

09 Мая 2013 0

Мою родину війна обійшла, пощадила. Мої батьки і діди з бабусями пережили її. Ніхто з близьких родичів не загинув, діти не залишились без батьківського тепла, батьки не хоронили своїх дітей. Таких, як моя бабуся з татового боку зараз прийнято вважати тими, хто “відсиджувався”, бо ж вони не воювали на фронті. Таких зараз прийнято клеймити, коли вони приходять на паради і зі сльозами на очах згадують війну.

Прийнято вважати, що їх переживання не такі “вартісні”, як переживання солдатів, хоч пережили все — нальоти, окупацію, руйнування, голод, хвороби, жорстокість, знущання, страх. Рідне місто бабусі майже два роки було в окупації.

Работы всех участников конкурса смотрите здесь...

Напередодні війни бабуся, сирота, харківська вчителька, стала матір'ю-одиначкою — чоловік загинув внаслідок нещасного випадку, коли вона була вагітна. Тато народився в 1938. Коли фашисти окупували Харків, бабуся залишилась самотою з трилітнім малям на руках. Маля хотіло їсти, маля треба було вдягнути. Нікому було б подбати про сина моєї бабусі в випадку, якби з нею щось трапилось — ні чоловіка, ні батьків, ні братів, ні сестер. Слова надто слабкі, щоб передати тваринний жах молодої матері: на її очах німці відбирали людей в концентраційні табори, люди їли картопляне лушпиння і вимінювали останні цінності на буханець чорного хліба. Моя чорнява і кучерява бабуся дивом не потрапила в списки євреїв, котрі мерли в гетто і котрих безжалісно розстріляли в грудні.

Вона не любила згадувати про війну. Тато був надто малим, щоб запам'ятти всі жахи окупації. Інформацію про неї я збирав по крупинках. Складав її скупі розповіді як пазл. Вона не говорила про це, але весь період окупації допомагала партизанам, чим могла — добувала їжу, ліки, передавала пошту, забезпечувала зустрічі. З малюком на руках. “Єврейською” зовнішністю.

Залишилась жива і здорова. Зустріла татового вітчима, який став мені дідом, після війни. Померла в 1997, оточена люблячими дітьми і внуками.

Зараз схожих на неї не вважають тими, хто боровся за перемогу — вона ж не стріляла, і поранених з поля бою не виносила. Але я точно знаю — вона була солдатом і теж вела цю війну. І сьогоднішні — і її перемога.

Максим, Ужгород

Делаете ремонт в ванной комнате? Заказывайте у нас полотенцесушители из нержавеющей стали по очень разумным ценам. Читайте больше информации на сайте akvasvit.prom.ua, узнавайте стоимость полотенцесушителей и удачной вам покупки!

Будто мы виноваты, что была война

Научитесь управлять государством, а главное — проявляйте заботу о людях

Слово про друга

«Крила, обпалені на льоту» – це саме про мого самого доброго і вірного друга,...

Джерело пам’яті

Хто був тут першим, кому завдячує іменем цей благодатний острівець земної краси –...

Принадлежит вечности

Сегодня 22 июня. А значит, на календаре день начала самой масштабной и кровопролитной из...

Знамя возмездия

Наши отцы и деды победили не Германию! Они победили фашизм, вот ту идею...

Редактор Победы

Ивану ГУМЕНЮКУ достался довольно необычный противник — ему пришлось воевать... с...

Великая победа на медицинском и эпидемиологическом...

Не слишком известная широкой общественности, но важная сторона Великой Отечественной...

Почему Победа наступила именно 9 мая

Ни один человек в здравой исторической памяти не поставит под сомнение всемирно...

Голем Бабьего Яра

Скандал вокруг негосударственного Мемориального центра Холокоста «Бабий Яр»...

Наша Победа. Движение сопротивления в Нидерландах

Гитлер захватил эту страну всего за  шесть дней. Чтобы запугать, разбомбил один из...

Знамя Победы над Рейхстагом. История одной фотографии

Знамя Победы над Рейхстагом  в мае 45 года. Этот снимок стал символом свержения...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка