Берегите детей от политики!

№11 (899) 12 — 15 марта 2019 г. 13 Марта 2019 0

Что рекомендует психолог после тревожных событий в Черкассах? Как на Черниговщине живется людям, пострадавшим от взрывов на складе боеприпасов? Чем удивила наша страна единственную афроамериканку из Владимира-Волынского?

Об этом — в нашем обзоре региональных СМИ.

Где настоящая стабильность?

События, произошедшие в Черкассах 9 марта, еще раз подтвердили: оставшиеся до президентских выборов дни крайне небезопасны не только для морального состояния избирателей, они несут и прямую угрозу получить травму физическую. Касается это всех, даже тех, кто не участвует в предвыборных «массовках». В конце концов где гарантия, что даже самый аполитичный человек не окажется в ненужном месте в ненужное время?

В нашем обзоре мы не станем напрямую касаться черкасских событий — об этом сказано достаточно, в том числе и на страницах нашего еженедельника. Но считаем необходимым привести здесь выступление доктора психологических наук, доцента ЧНУ им. Богдана Хмельницкого Инны Кукуленко-Лукьянец «Не беріть дітей на масові заходи!». Оно опубликовано как реакция на произошедшее на страницах черкасского интернет-ресурса «Прочерк».

«Вже дуже багато писалося і говорилося про особливості «психології натовпу», і я давала близько сотні коментарів на цю тему за останні роки. Я б не піднімала це питання знову, якби не прочитала, що багато хто прийшов на масовий політичний захід 9 березня з дітьми! З дітьми!!! На захід, де більше ста осіб! В країні, де є радикальні настрої і реальні радикальні сили! В країні, де йде війна! Хто здоровий, хто ні, ніхто не знає.

Чим характеризується «психологія натовпу»? Тим, що він (натовп) некерований. Тим, що в ньому зникає індивідуальна свідомість і залишається масова. Тим, що дуже велика навіюваність і залежність від думки інших. Тим, що є емоційна «заразність» або інфекціонування. Хтось один крикне: «Бий його!», і натовп кинеться це робити. Загострюються емоції — страх, агресія і з'являється відчуття всесильності.

Психіка натовпу періоду інквізиції, коли спалювали відьом на вогнищі, і зараз фактично не змінилася. Такий парадокс. Масові заворушення з потерпілими бувають навіть на мирних концертах і спортивних матчах, де емоційний градус фанатів зашкалює і виливається у неконтрольовану агресію. А політичні заходи в країні з присутніми радикальними силами можуть мати непередбачувані агресивні результати.

Ці вибори будуть одні з найскладніших. Ніхто не віддасть владу просто так. У нас ще немає достатньо толерантності або терпимості, тим паче поваги до думки і позиції інших. У нас ще присутнє тоталітарне мислення: є лише одна правильна думка, і вона моя. Далі все залежить від емоційного стану людини: хтось просто виливає агресію у Фейсбук, хтось в реальний соціум.

Втім, дорослі люди можуть робити зі своїм життям все, що хочуть. На те вони й дорослі. Але коли це стосується дітей і із-за інфантильності дорослих вони можуть постраждати, мене це тривожить.

Політика була і буде, вона динамічна. Діти і сім'я — це стабільність. Бережіть дітей і свою стабільність».

Жилье дают, но крыша протекает

Пять месяцев прошло после взрывов боеприпасов на складе близ Ични, что на Черниговщине. Люди, оставшиеся без крова, пережили зиму, но до полной нормализации их жизни, судя по всему, еще далеко. О том, какие проблемы испытывают жители сел, оказавшихся в зоне поражения, пишет интернет-газета «Час Чернігівський».

«Комісія міської ради, склад якої мінявся декілька разів, досі продовжує обстежувати пошкодження в зоні ураження.

В селі Августівка був будинок родини Гмирь, під час вибухів він згорів вщент. За рахунок виділеної урядом компенсації Гмирям придбали інше житло — в сусідній Ічні. Що там протікає дах, роздивились вже після купівлі.

«Ми в такому шоці були! Тут ще роботи і роботи — непочатий край. Наче хата непогана, а тоді як роздивились: шпалери, латки, дах протікає, плиту топити небезпечно. Ви б жили в такій хаті? Тепер просимо міську раду, щоб допомогли нам».

На нове житло виділяли суму, в яку комісія оцінила зруйноване.

Микола Решетнюк втратив житло під час вибухів.

«Снаряд потрапив прямо у хату. Нічого не осталось — повністю вигоріло», — згадує він.

Втрачене житло оцінили в 355 тис. грн. — за ці гроші чоловік знайшов 3-кімнатний будинок біля залізничного вокзалу в Ічні.

Уряд виділив на ліквідацію наслідків вибухів 100 млн. грн. Більша частина грошей повернулась назад у державний бюджет — Ічнянська міськрада отримала стільки, у скільки комісія оцінила зруйноване житло та пошкодження в соціальній сфері.

«Ми повинні були придбати 19 будинків — придбали 17. Одні люди відмовились від придбання нового будинку — вони хочуть відновити свій власними силами з нашою допомогою. І один ми не змогли придбати, бо жителька надто довго вибирала варіанти і не змогла знайти. Державні кошти вже пішли назад до Києва. Але ми працюємо з облдержадміністрацією і намагаємось залучити ті кошти уже в 2019 р.», — пояснює голова Ічнянської ОТГ Оксана Андріанова.

Всього, зі слів Оксани Андріанової, в міській раді знаходиться 330 заяв від людей, чиї будинки отримали пошкодження. Їх відновлюють за рахунок грошей департаменту ЖКГ облдержадміністрації та благодійної допомоги».

Афроамериканка пробует Украину «на вкус»

Чтобы немножко сбавить тревожный тон сегодняшней подборки, «на третье» приведем материал газеты «Слово правди» (Владимир-Волынский). Журналист издания Виталина Макарик побеседовала с волонтером «Корпуса Мира» Линзой Маккой — американкой, которая вот уже год преподает английский язык в местной гимназии.

Линза Маккой в первые дни на Волыни испытала шок и испуг

Каково оно уроженке столицы США жить в украинской провинции? Приведем наиболее характерные, на наш взгляд, цитаты из интервью.

«Якщо чесно,я спершу хотіла поїхати в іншу країну. Але у «Корпусі Миру» зважили на мою спеціалізацію (я закінчила університет, де вивчала політику, історію та врегулювання міжнародних конфліктів), на мій досвід і вирішили направити мене в сюди. Спершу дуже переживала. В університеті я вивчала історію, але про Україну у нас говорять мало, більше про Росію і Східну Європу загалом».

«Коли їхала в Україну, я в принципі очікувала, що тут буде небагато людей афроамериканського типу, але у Володимирі я усвідомила, що, схоже, я одна така. І це мене і шокувало, і налякало. Адже я розуміла, що тутешні жителі мало знають про мене, про афроамериканців загалом, бачили їх лише по телевізору і, ймовірно, очікуватимуть від мене такої стереотипної поведінки, яку вони уявляють з телебачення. У моїй голові було море запитань і сумнівів! Але день за днем я призвичаювалася. І вивчення мови теж неабияк допомагає, адже чим краще я знаю українську, тим простіше мені порозумітися з оточуючими, більше розповісти про себе, більше дізнатися про культуру й історію України».

«Тутешні учні відрізняються від американських, звісно. Школи теж. Навіть стиль викладання. За моїми спостереженнями, та й за розповідями українських колег, ще з радянських часів тут залишилася орієнтація на те, щоб запам'ятовувати інформацію, чим більше і швидше, тим краще. Ми в Америці фокусуємося на тому, щоб учні насамперед розуміли, про що йдеться, а не просто заучували напам'ять».

«Учні страшенно ніяковіли на перших порах, коли працювали зі мною. Американські школярі розкутіші. Але це було на початку, зараз дуже цікаво спостерігати, як кожен клас має власний стиль роботи. Шості класи дуже активні, відкриті, постійно задають запитання. Восьмий клас хоче показати, що вони незалежні, самостійні: «Міс Лінза, ми зрозуміли завдання, зараз виконаємо». Дев'ятий клас — це той момент, коли приходить усвідомлення, що ти або знаєш англійську, або ні...»

«Я все ще освоююся тут, все ще вивчаю країну, «куштую» її. Деяка їжа дійсно видалася дивною і не скажу, що я її вподобала, — сало, наприклад, чи холодець. Але мені дуже засмакували голубці, деруни — це щось нове і дуже смачне. А от сметана — я її любила і вживала і вдома, але для мене дивно, що тут її додають усюди! Я не звикла класти сметану в суп. А тут з нею їдять і борщ, і деруни, і вареники, і смажену картоплю — все-все-все.

Також мене вразив той об'єм їжі, який українці споживають на свята. Я до такого не звикла...»

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Татьяна с Роксоланой у Вавилонской башни

Дело не в языке, а в разумном и профессиональном управлении страной

«Чужой»

Національна гідність та національна бундючність — явища не просто різні, а прямо...

Не по-європейськи розмита ідентичність

Це вже після майдану з приходом нової влади розпочався процес відчуження цієї влади...

Загрузка...

В топе и тренде

Дональда Трампа и Сильвио Берлускони по стилю публичного поведения можно смело...

«Киндер-сюрприз», ломающий сценарий выборов

В результате стремительного взлета Владимир Зеленский вышел в рейтинге на первое...

И капля правды — рецепт успеха шпионского чтива

Международный шпионаж, высокопоставленные заговорщики, море вымысла, капля правды и,...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Лентаинформ
Загрузка...
Ошибка