Коли вже українці наїдяться?

№3(850) 19 — 25 января 2018 г. 16 Января 2018 4.3

О чем в первые недели нового года писали СМИ Западного региона Украины? В сегодняшнем обзоре — наиболее интересные публикации наших коллег из Львовской, Закарпатской и Черновицкой областей.

Зажерливість голодних

Двойная порция новогодне-рождественских праздников традиционно отмечается нашими людьми с размахом во всех отношениях. В любые времена, несмотря на то, что вся эта пропитанная штампами истерия и здоровья не прибавляет, и по кошелькам бьет изрядно.

Интересные мысли о причинах данного повторяющегося из года в год ритуала я нашел на львовском портале zaxid.net. Автор Григорий Швец в эссе «Анатомія української зажерливості» не только озвучивает собственную версию причин происходящего, но и выдвигает смелый прогноз, предсказывая времена, когда это все закончится.

«Українська споживацька лихоманка — це зажерливість не розбещеного, а голодного. Бо українці у своїй абсолютній більшості — це діти колгоспної бідноти, онуки розкуркулених і правнуки кріпаків. Тому за блиском нашого консюмеризму проглядає не самовпевненість глитая, а остервеніння хронічно голодного, котрий намагається наїстися на три дні вперед. Наш культ їжі виплеканий голодоморами, а пристрасть до ганчір'я та іншого ширнепотребу — це відлуння одвічного радянського дефіциту.

Українці — новачки у світі споживання, а тому поводяться, як личить новачкам: компенсують невпевненість демонстративною рішучістю. Так, теперішні «мілленіали» не стояли годинами у щоденних чергах, не кублилися у комуналках і не застали (принаймні у свідомому віці) важких 1990-х, але деякі травми всотуються з материнським молоком і передаються прийдешнім поколінням», — уверен автор, пытающийся, впрочем, успокоить читателей своей верой в «светлое будущее».

«Втім, рано чи пізно все це минеться. З часом колективні спогади про голод і дефіцит зблякнуть і втратять спонукаючу силу. Для цього не треба нічого, окрім пари десятиліть відносної економічної стабільності. Щойно можливість споживати стане сприйматися як невід'ємна частина життя, золотий телець втратить свій сакральний магнетизм і стане просто недолугим предметом декору в стилі кітч. І саме тоді інтелігентська проповідь про витончену поміркованість буде почута, бо вуха народу відкриваються лише тоді, коли у нього перестає бурчати живіт. А слідом виникнуть і нові потреби — об'єктами жадання стануть безпека, повага, визнання, саморозвиток і так далі, аж до самого вершечку піраміди Маслоу. Але перед тим треба дочекатись, поки українці наїдяться, і не чіпати їх. Навіть якщо деякі з них голосно цямкають і витирають руки об скатертину».

В чем-то с нашим львовским коллегой можно согласиться, с чем-то — не грех поспорить. Обидно только, что проверить справедливость его прогноза нынешнему поколению вряд ли удастся. Ведь «пара десятиліть відносної економічної стабільності» — в современных условиях представляется куда большей фантастикой, чем новогодний стол без салата оливье.

За кордон — у «резервацію», або дома — «на плаву»

Тема заробитчанства — одна из наиболее популярных в наших региональных СМИ. В одном из декабрьских материалов рубрики «Медиакарта» мы знакомили читателей со взглядом на эту проблему в своем регионе журналистов Хмельнитчины. Сегодня же, благодаря коллегам из газеты «Мукачево Express», познакомимся с тем, как обстоят дела в Закарпатье. Журналист Валентина Жук провела исследование, изучив предложения работодателей самой западной области Украины, сравнив их с условиями, которые предлагают в соседних Венгрии, Словакии и Чехии. Вот самые интересные цифры и факты из ее статьи «Чи є на Закарпатті альтернатива заробітчанству».

Она пишет, что тут «найбільше шансів на гарний заробіток у водіїв з власним авто, експедиторів, далекобійників. Ось деякі з пропозицій: водій-інкасатор-охоронець — 11 250 грн., водій вантажного авто (цистерна) — 10 000 грн., водій-далекобійник — 20 000 грн., торгівельний представник з авто — 15 000 грн.

Досвідченим автослюсарям, автоелектрикам, автомеханікам пропонують до 30 000 грн. Досвідченому супервайзеру обіцяють 20 000 грн. в місяць... Шукають також охоронців, механізаторів, робочих у сад — 12 000—15 000 грн».

«З жіночих професій попит мають кваліфіковані швачки. Їм готові платити 8000 — 10 000 грн. на місяць».

«За некваліфіковану, але водночас і не легку працю пакувальників, вантажників, комплектувальників замовлень обіцяють близько 6000 грн».

«Тож, якщо в родині бодай двоє працюючих дорослих, і один з них заробляє більше 10 000 грн., така родина може триматися «на плаву» і покривати усі поточні витрати, не делегуючи заробітчанина», — уверена автор, которая, безусловно, в курсе местных реалий.

Далее в статье приводится анализ предложений из-за рубежа.

«Великий вибір вакансій, що не потребують вузької кваліфікації, у сусідній Угорщині. Робота на заводі Samsung та Flextronics по виготовленню побутової техніки та телевізорів. Праця для чоловіків та жінок. Оплата: 900 до 1000 форинтів (приблизно 90—100 грн.) за годину. Тобто, якщо вірити оголошенням, за день можна заробляти майже тисячу гривень. Заманлива пропозиція, тим більше що роботодавець обіцяє і житло безкоштовне, і робочий одяг та взуття фірма надає безкоштовно.

На роботу до Словаччини запрошують працівників будівельних професій: опалубники, бетонщики, арматурники, штукатури, фасадники. Зарплата від 1200 євро за місяць. Проживання оплачує роботодавець, а харчування — за власний кошт.

До Чехії запрошують на роботу на м'ясокомбінат в райони Брно та Праги. Жінок очікує робота з подрібнення м'яса, а чоловіків — на упаковці, сортуванні, вантажних роботах. Обіцяють близько 100 грн. за годину роботи. Тут навпаки — обіцяють безкоштовно харчувати, а от за проживання платню утримувати з зарплати».

«Таке порівняння показує суттєву різницю між оплатою праці в Закарпатті та найближчих закордонних країнах. Однак варто всерйоз замислитись, чи вартують ті кошти цілої низки ризиків та відмов. Проживання в спеціальних гуртожитках, схожих на резервації чи колонії, ризик стати живим товаром і втратити найдорожче після життя — власну волю, тривала розлука з домом і родиною, що часто руйнує сім'ї. Отож, зваживши усі «за» і «проти», кожен має сам вирішувати, який шлях до матеріального благополуччя йому підходить найбільше і чим він готовий пожертвувати» — резюмирует журналист закарпатского издания.

Три тысячи километров и три минуты

Трогательная история, рассказанная журналистом газеты «Вільне життя» (Кицмань Черновицкой обл.) Ольгой Кулько, чем-то напомнила сюжет фильма «Баллада о солдате». Только в данном случае путь в несколько тысяч километров пришлось преодолеть отцу воина. И все ради встречи с сыном, длившейся считанные минуты.

«Житель села Хлівище Кіцманського району Мафтей Гриник не бачився із сином від серпня. 20-річний Іван Гриник — кулеметник, служить у штурмовій бригаді, яка дислокується в Костянтинівці Донецької області. Тож коли батькові випала нагода поїхати від Кіцманського волонтерського центру бусом та відвезти допомогу на передові позиції землякам і побачити сина, він, не вагаючись, зібрався в дорогу.

Мафтей Васильович сподівався побачити там сина, але не був впевнений, що застане його в частині. Іван про візит батька нічого не знав. Тож волонтери спершу вийшли до військових, почали вивантажувати гостинці і запитали, чи є Іван Гриник з Кіцманщини. Коли хлопець підійшов, йому показали «головний подарунок» — батька.

Та рідним людям часу і поговорити не було: військові побачили поблизу автомобілі «сєпарів», тож поспішно відправили бус із волонтерами, аби не наражати їх на небезпеку і закрити всі входи-виходи у частину. Але три хвилини з сином, який за кілька місяців на війні змужнів, вартували небезпечної поїздки, довжиною понад три тисячі кілометрів у обидва боки.

«Ми побували в гарячих точках, де бійцям найважче, і вони дуже цінують увагу і допомогу земляків, — розповідає Мафтей Гриник. — Із поїздки можна написати цілу книжку... Безкрайні поля Донеччини і Луганщини лишаються неораними, тільки таблички «заміновано» попереджають про небезпеку. Будинки розвалені, дороги розбиті... Долати наслідки війни наша країна буде ще довго».

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Лучше меньше, да лучше?

Как показывают практически все опросы, украинский парламент не входит в число...

Точный диагноз не покажет и вскрытие

Что труднее: болеть в оккупированном Луганске или лечить бойцов ВСУ под обстрелами на...

Красивая картинка против неприглядной реальности

Претензии России на доминирующее положение на постсоветском пространстве...

Чего бы еще «декоммунизировать»

В номере «2000» от 15.09.17 г. было опубликовано письмо читателя С. Шангутова...

Осмыслить опасные тенденции

Весьма показательным для общей картины положения дел в нашей стране оказался...

Загрузка...

В языковой политике свернули не туда

Написать вам меня побудили несколько материалов, опубликованных в №45(841) за 10.11.2017

Ответственность за негодяйство

Слушаешь наших особо патриотичных и воинственных сограждан — и диву даешься....

От КНДР до Лесото: итоги-2017 для сайта «2000»

Заканчивается 2017 год, конец декабря — время подведения итогов. Для сайта...

За «красуню» ответишь

Всю жизнь считала, что если муж мне говорит «красавица», а сын обращается...

Украине — газ. А что Полтавщине?

Власти Полтавской области торгуются за недра региона

Цена миграции

Страну массово покидают талантливые и трудоспособные граждане

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка