Кому достанется золото Кировоградщины

№33(917) 16 — 22 августа 2019 г. 14 Августа 2019 0

Маршрут сегодняшней «Медиакарты»: Кропивницкий — Сумы — Ивано-Франковск. С кратковременными визитами в... Китай и Южную Корею.

Озолотимся лет через десять

На Кировоградщине снова заговорили о добыче золота. Станет ли регион украинским Клондайком, рассуждает журналист издания «Україна-Центр» Геннадий Рыбченков.

В начале статьи автор коротко напоминает историю разведки и добычи ценного металла на месторождении близ села Клинцы Кропивницкого р-на.

«В Клинцах золото нашли черкасские геологи. Случилось это в 1988 году, тогда советское правительство сделало ставку на золото, и его искала геолого-разведочная экспедиция (ГРЭ) №37, нашедшая в свое время урановые руды. То, что золото есть, понимали все — уран и золото почти всегда соседствуют в земле».

В начале девяностых группа ученых-геологов из России исследовала кировоградские месторождения и сказала: можно вести промышленную разработку, подтвердив выводы наших изыскателей. Где-то с 1993-го по 1995-й велись работы по разработке месторождений. Содержание золота у нас не такое, как на Клондайке, но все же имело смысл его добывать — рентабельной считается добыча, если из тонны породы извлекают 7 граммов желтого металла. На Клинцовском месторождении разные пробы из разных шурфов давали результат от 8 до 15 граммов на тонну. Средний показатель был — 9 граммов. Как когда-то в интервью УЦ рассказывал главный геолог ГРЭ-37 Николай Кирьянов, в Клинцах можно было выйти на добычу около 3 тонн золота в год.

«Дальнейшая история грустная. Были оконтурены самые «жирные» участки месторождения, пробурили шурфы по 45 метров, начали строить первые надрудные сооружения. Из первого добытого золота отлили трезубец и подарили президенту Леониду Кучме. А потом все умерло. Собственность на месторождение переходила от одной государственной компании к другой — «Золото Украины», «Украинские полиметаллы», «Закарпатполиметаллы» и еще каким-то. И ничего не делалось. Денег не было. А отдать кому-то — чиновников жаба давила и желание откатов. Хотя пробовали заходить канадцы, что-то вложили, но поняли, что с нашими каши не сваришь, и просто бросили это дело. Сейчас те шурфы под Клинцами просто затоплены...»

Ныне месторождение впервые передано в руки частного бизнеса — компании «Лира Майн Минералз», представитель которой — кандидат геологических наук Алексей Фалькович — на пресс-конференции в Кропивницком заявил: «В производство будет инвестировано больше 3 миллиардов гривен. В год намечается извлекать 100 тысяч тонн руды, то есть будет разрабатываться часть месторождения, где подтверждено наличие 7,5 граммов золота на тонну. По предварительным наметкам, чистого золота будут получать примерно 465 килограммов (извлечь все, до миллиграмма, золото из породы неимоверно дорого)».

В этой связи возникает вопрос, кому достанется добытое золото?

Автор статьи акцентирует внимание, что «согласно закону, все добытое на территории Украины золото добытчик обязан продать Национальному банку Украины».

Впрочем, о «золотом дожде» грезить пока рановато. «Реально золото у нас начнут выдавать на-гора года через два. Кроме всех разрешительных процедур, надо пробурить минимум два шахтных ствола, предварительно глубиной до 500 метров, а, как говорят специалисты, на проходку и оснащение такого ствола уходит год... Мировой опыт показывает, что такая шахтная добыча золота начинает окупаться через 8—10 лет», — информирует наш коллега из Кропивницкого.

Китайцы — трудоголики и оптимисты

Сумская газета «Панорама» поместила статью о Юлии Обельчак — журналистке по образованию, которая «вирішила відкрити для себе світ і почала з Китаю». В Поднебесной девушка «примерила на себя» несколько специальностей, в том числе и учителя — обучала местных жителей английскому языку.

Интересными подробностями о своей жизни в бурно развивающейся стране Юлия поделилась в беседе с корреспондентом газеты Марией Крикуненко.

«Знайти роботу для людини з гарною англійською — легка справа, особливо для Китаю, тому варіант вчителя англійської мав реальний та перспективний розвиток. Це одна з особливостей китайського освітнього ринку, який завжди має багато вакансій для іноземців. Професія вчителя у Китаї вважається дуже престижною та актуальною, особливо якщо людина є іноземцем. Цей момент висвітлює одну цікаву особливість китайської ментальності: китайці дуже цінують іноземців, які приїжджають працювати, та дуже поважно ставляться до гостей країни. Це існує навіть на такому рівні, коли китаєць буде отримувати менші гроші на відміну від іноземця за ту ж саму працю».

«Через деякий час, змінивши декілька робіт, я влаштувалася маркетологом у міжнародну компанію. Ця робота вимагала постійної комунікації з китайськими представниками, і тому я почала професійно вивчати китайську. Саме на етапі подальшого знайомства з мовою починаєш розуміти ментальність її носіїв. Китайська мова дуже незвичайна у нашому розумінні. Річ у тому, що в китайській немає звичайного алфавіту, але є величезна кількість ієрогліфів, які поєднуються у структури й слова. Китайці, коротко кажучи, сприймають оточення символами та образами, вони майже не використовують дієслів. Ось чому не є дивиною те, що азіатську образність важко осягнути іншими мовами, а тому майже неможливо перекласти».

Интересны суждения Юлии и о Китае в целом и менталитете тамошних жителей в частности. Особенно полезны они будут тем нашим гражданам, которые часто задаются вопросом, почему мы не можем жить так, как в Китае.

«На першому місці в Піднебесній завжди стоїть робота. Недарма про китайців існує стереотип — вони справді трудоголіки та працюють майже без відпусток цілий рік. Є навіть таке, що через велику конкуренцію на гарні робочі місця в китайців вважається поганим тоном піти з роботи вчасно, не продемонструвавши тим самим свою зайнятість.

Щодо інфраструктури, то Китай дуже сучасна країна. Не тільки Україна далека від технологій Китаю, але й увесь світ. Наприклад, зараз в Китаї у працівників поліції є електронні окуляри, які сканують обличчя та ідентифікують людину. Окрім цього, весь Китай — це суцільні камери, які стежать за збереженням порядку у місті.

На цьому міжкультурному контрасті бачиш відмінності: наші люди, на відміну від китайців, люблять жалітися на невеликі проблеми; китайці у цьому розумінні оптимістичніші, навіть якщо працюють більше ніж 8 годин на добу».

Что рассмешило Хихи во Франковске?

И словно в продолжение предыдущей статьи — публикация в ивано-франковском «Галицькому Кореспонденті». Здесь, правда, ситуация почти зеркальная — 24-летняя Хиджонг Квон (сокращенно — просто Хихи) из Южной Кореи в поисках приключений автостопом добралась до западноукраинской глубинки.

Встретившись с журналисткой Натальей Мостовой, гостья из Азии представила читателям свое видение различия двух миров и цивилизаций.

«Перетнувши межі Кореї, Хіхі дуже швидко зрозуміла, що життя на її батьківщині, виявляється, досить важке, адже багато де люди живуть більш розслаблено і при цьому зовсім не бідують.

У Кореї все життя проходить під суспільним тиском. Конкуренція серед фахівців — захмарна, і вся країна живе, як гігантський годинниковий механізм, де кожне коліщатко повинне обертатися без зупину, інакше просто випаде і не знайде собі більше місця. Кожен намагається якомога частіше брати додаткові зміни на роботі. Адже чим більше робочого досвіду, тим презентабельнішу соціальну позицію ти займаєш.

У такому ритмі на особисте життя, звісно, бракує часу. Саме тому корейці не можуть собі дозволити часто народжувати дітей. Сім'ї створюють пізно, після 30 років, і нація не оновлюється як належно. Крім того, через високий рівень розвитку технологій і медицини кількість людей похилого віку значно вища, ніж молодих жителів. Виходить, що одна молода людина працює на соціальне забезпечення шести-семи пенсіонерів. В Японії такий самий процес почав відбуватися ще 10 років тому. До речі, чимало корейців їдуть працювати саме до Японії, бо там суттєво бракує працівників».

«Франківськ подобається кореянці — невеличкий, є парк, мало людей... Коли місцева знайома привела Хіджонг показати найлюднішу місцину — Стометрівку, іноземка розреготалася: «І це ти називаєш «людно»? Ти просто не бувала в Південній Кореї. Там кожен сантиметр зайнятий. У міському парку зеленої трави навіть не видно — все затуляють тисячі людей».

И еще одна показательная деталь: «Приїзд Хіхі до Франківська якраз припав на час виборів. Дівчина була дуже здивована: «У вас вибори проводять у неділю? У нас би ніхто не прийшов. Не схотіли би витрачати на це свій вихідний день».

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

загрузка...
Loading...

Загрузка...

А была ли Конотопская битва?

Бои при Конотопе — сражения с неопределенным результатом

Юлия Пятецкая: «Я читаю, потому что это кайф»

Юлия Пятецкая рассказала «2000», что она читала в поездах, в роддоме и в милицейском...

Звонки — ложные и тревожные

Технология «минирования» избирательных участков для Украины не нова, но в этот...

Загрузка...
Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка