Ленина продали, а денег нет!

№16 (904) 19 — 25 апреля 2019 г. 17 Апреля 2019 5

Черкасчина—Херсонщина—Сумщина — таков маршрут нашего сегодняшнего медиа-путешествия. В первом пункте ищут деньги, во втором придумывают, как их лучше изъять, в третьем размышляют: стоит ли экономить, ломая традиции.

Остались только версии

Скандал из-за памятника Ленину разгорается в пгт Лысянка, что на Черкасчине. Монумент, снесенный в рамках декоммунизации, продали на аукционе за 147 тыс. грн. еще летом 2017 г. Потом вынашивали планы, куда бы потратить вырученные средства. Но вот прошло почти два года, и выяснилось, что... никаких денег нет.

Вот как описывает ситуацию в издании «Вісті Черкащини» журналист Сергей Богун.

«Досі невідомо, куди витратили кошти від продажу пам'ятника Леніну в Лисянці. Жителі селища запропонували використати кошти від його реалізації на пам'ятник Небесній сотні. Натомість тепер уже колишній селищний голова ініціював створення пам'ятника учасникам АТО, героям Небесної сотні, а також учасникам ліквідації Чорнобильської аварії та докупи до цього ще й учасникам афганської війни. І одні, й інші пропонували встановити пам'ятник на ленінську платформу.

Схоже, розрахунок був на те, що лисянська громадськість не погодиться на таке безглуздя та змішування різних подій та ідей, каже один з активістів».

В общем, как отмечается в публикации, сейчас в поселке нет ни памятника, ни денег. Куда же подевались средства? Имеется несколько версий.

«Перша — ними сплатили за електроенергію, а 10 тис. грн., що залишилися, пішли на новий пам'ятник чорнобильцям. Друга — за ці кошти відремонтували лисянську вулицю Незалежності. За іншою версією, ці гроші потратили на пам'ятні плити, встановлені на пагорбі Слави полеглим в російсько-українській війні землякам Олегу Ковалю та Олегу Стукалу».

Увы, у сельского начальства (ни бывшего, ни нынешнего) нет документов, подтверждающих хотя бы одну из названных статей расходов.

«Сподіваємося, лисянська влада найближчим часом прояснить ситуацію і прозвітується про використання «ленінських» коштів», — оптимистично завершает свой материал автор.

Алиментщиков — на кладбище

«Вже більше року в Україні діє жорсткий аліментний закон, який змусив нерадивих батьків згадати про своїх дітей. Втім, так буває не завжди, у частини аліментників гроші на утримання чада державі доводиться вибивати через суспільно корисні роботи», — пишет автор херсонской газеты «Новий день» Марина Савченко.

И сообщает, что в Южном регионе с неплатежеспособными горе-отцами решили не церемониться: их отправляют... прямо на кладбище.

«У цих людей немає майна, яке можна реалізувати, на них не впливають санкції щодо заборони виїзду, права керування авто, заборони користування зброєю, полювання. Тому суспільно корисні роботи — це вже крайня міра, яка застосовується до боржника», — розповів начальник Головного територіального управління юстиції в Херсонській області Костянтин Хутковський.

У Херсоні злісних неплатників аліментів відправили приводити до ладу кладовище в сел. Геологів», — констатирует журналистка, и на примере одной жизненной истории показывает, как все это все выглядит на практике.

«З лопатою на цвинтарі старанно трудиться 36-річний Юрій. Журналістам чоловік заявляє: «Діти — це святе». А далі зізнається — своїм двом синам заборгував 25 тисяч гривень. Хоча насправді сума майже вдвічі більша (розповіли судові виконавці).

Феміда присудила йому 120 годин суспільно корисних робіт. Якщо врахувати, що Юрій працює у будні по 4 години, то на цвинтар або ще кудись йому доведеться ходити півтора місяці. За свою роботу чоловік отримуватиме зарплату, калькульовану за «мінімалкою». Гроші переведуть на рахунок дітей Юрія. Але заборгованості це не покриє. Що ж далі?

В органах юстиції зазначають, що суспільно корисні роботи — міра перевиховання, покликана стимулювати людину знайти нову роботу й виплатити заборгованість перед дітьми. Якщо ж виправленням і не пахне, матеріли повторно відправляють до суду, і злісному неплатнику знову призначають суспільно корисні роботи... Юрій божиться — має роботу вантажника, на яку щодня поспішає з кладовища, тож борг сподівається виплатити».

Выпускные разделили Глухов

Те, кто внимательно следит за нашей рубрикой, наверняка помнят, что на прошлой неделе мы сообщали об инициативе школьников из Золотоноши (Черкасская обл.) обойтись без выпускного бала, а вместо этого — отправиться в путешествие по Европе. И вот, листая периодику Сумщины, увидели сообщение, что ученики одной из школ Глухова приняли такое же решение.

О том, как в городе планируют прощаться со школами, в местной газете «Неделя» пишет Алина Степанова.

«Учні ЗОШ №6 урочистості планують провести в школі, вдягти красиву форму, яку вони шили на 1 вересня. Будуть альбоми, відео, готують флешмоб, вальс, концертну програму. Але замість ресторану та вбрання витратять гроші на поїздку до Європи.

«Подорож цікавіша, ніж красива сукня та вечірка в ресторані. Це вже застаріло, а тим більше зайва витрата коштів», — ділиться майбутня випускниця Ольга Рева.

«Ми підрахували з батьками, що вартість випускного влітає мінімум у 30 тисяч, якщо враховувати усе-усе, а подорож — близько десяти. Крім того, сама організація — це величезні зайві клопоти, які нікому насправді не потрібні. Сподіваюся, що започаткуємо нову традицію, бо маємо дуже багато однодумців у Глухові», — розповіла мама Людмила Шершньова.

У ЗОШ №2 теж обрали новий формат випускного: в центр міста випускники не підуть, а урочистості відбудуться в залі краєзнавчого музею, де по закінченню влаштують фуршет з фруктами та соками.

«Такий родинний формат дозволить не купувати дуже дорогі сукні, адже демонструвати вбрання містом не будемо. Для мене головне, щоб прийшли усі учні», — розповідає директор Алла Рябуха.

Але до таких кардинальних змін готові не усі. Так, за анкетами, більше 70% батьків ЗОШ №1 та №3 хочуть продовжити традиції.

«Випускний — це важлива подія, яка відбувається лише раз у житті. Тому він має бути класичним: хочеться пройтися площею, станцювати вальс. Поїхати в подорож можна завжди, а ось випускний треба відгуляти на славу», — вважає майбутня випускниця ЗОШ №1 Анастасія Кириченко».

Интересно, что мнения по данному поводу разделились и среди читателей газеты.

Так, Юлия Юхно в комментариях пишет: «Наші діти теж відмовились від кафе та шикарних платтячків і збираються за ці кошти відправитись в тур (вже частково оплатили поїздку). Потрібно змінювати не лише владу, а і традиції, які вже набридли за ці десятки років. Наші діти хочуть змін!!!».

С ней не согласна Наталья Галагуцкая: «А мне жаль... такая прекрасная традиция была в городе: все жители ждали, выходили полюбоваться детьми, внуками».

Так нужны ли новому поколению выпускников «классические» выпускные балы с неизменной встречей рассвета или же это действительно неумолимо дрейфующий в историю пережиток «советского прошлого»?

Интересно, что думают на этот счет читатели «2000»?

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Татьяна с Роксоланой у Вавилонской башни

Дело не в языке, а в разумном и профессиональном управлении страной

«Чужой»

Національна гідність та національна бундючність — явища не просто різні, а прямо...

Не по-європейськи розмита ідентичність

Це вже після майдану з приходом нової влади розпочався процес відчуження цієї влади...

Загрузка...

В топе и тренде

Дональда Трампа и Сильвио Берлускони по стилю публичного поведения можно смело...

«Киндер-сюрприз», ломающий сценарий выборов

В результате стремительного взлета Владимир Зеленский вышел в рейтинге на первое...

И капля правды — рецепт успеха шпионского чтива

Международный шпионаж, высокопоставленные заговорщики, море вымысла, капля правды и,...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Лентаинформ
Загрузка...
Ошибка