Врачи снимают белые халаты

№25(911) 21 — 27 июня 2019 г. 19 Июня 2019 5

В сегодняшнем обзоре региональных СМИ — публикации изданий Тернопольщины, Полтавщины и Запорожья.

Капельница и... гитара

16 июня отмечали День медика — один из наиболее популярных и любимых профессиональных праздников в нашей стране. В связи с этим в региональных СМИ было много публикаций на медицинскую тему. Настолько, что пройти мимо мы не могли при всем желании. Из множества достойных публикаций решили выбрать одну, которая увидела свет на страницах «Нової Тернопільської газети».

Автор Елена Водарская рассказывает о том, как после стажировки в Швейцарии коллектив Тернопольской областной коммунальной клинической психоневрологической больницы решил полностью пересмотреть подходы к лечению пациентов. Для начала — весь персонал отказался от белых халатов, а в своей работе стал придерживаться принципа: «Медики и пациенты — одна команда!».

Приведем некоторые фрагменты этой статьи.

«Першим кроком стало те, що наступного дня після повернення з Цюриху ми зняли білі халати, — розповідає головний лікар Володимир Шкробот. — Лікарі, медсестри... Всі ми ходимо без халатів, щоб не було клейма, що ти пацієнт, а я лікар. Ми — команда! В нас одна мета — допомогти пацієнту повернутися до активного життя».

«Ми почали впровадження змін з перших днів, — розповідає завідувач відділу неврозів Олена Шершун. — Раніше в нас була стара роздаткова, а тепер — затишна сучасна кухня-студія. Для її створення ми доклали значних зусиль: демонтовано стіни, проведено ремонтні роботи, оновлено каналізацію та електромережу, замінено кухонні меблі, вмонтовано сучасну побутову техніку, яка теж активно використовується для проведення реабілітаційних заходів. Пацієнти активно залучаються до роботи, їм це дуже подобається, особливо кулінарні дні. Щочетверга вони разом з персоналом щось готують, випікають, і в них все дуже добре виходить».

«Ми не можемо розділити лікування та реабілітацію. Вона розпочинається з першого дня, відколи пацієнт потрапив у відділення, — каже пані Олена. — Спільні зусилля усіх — лікарів, медсестер, практичних психологів, інструкторів з трудової терапії — спрямовані на постійну роботу з пацієнтом, щоб повернути його до повноцінного життя. Щоб пацієнт не лежав у палаті напружений, тривожний, постійно думаючи про власні проблеми. Пацієнти відкривають у себе якісь нові здібності, про які раніше не знали. У відділі є гармошка, гітара, під супровід яких вони люблять співати. Комусь цікаво складати пазли, комусь малювати, ліпити. Для хворих впроваджені сеанси арт-терапії, музикотерапії, ароматерапії, проводяться психоосвітні бесіди та тренінги.

Спочатку пацієнти сприймали насторожено такі нововведення. Мовляв, навіщо це, прийшов полікуватися — треба крапельницю. Але ні. Потім виявилося, що не лише крапельниця важлива, а й комплексний підхід, який дозволяє об'єднати медикаментозне, психотерапевтичне, реабілітаційне лікування».

Полтава ищет компромисс с Израилем

Посольство Израиля — против планов городских властей Полтавы возвести новый микрорайон на территории бывших артскладов. Подробности в материале журналиста интернет-издания «Полтавщина» Яна Пругло.

«На ім'я секретаря Полтавської міськради Олександра Шамоти надійшов лист від посла Ізраїлю в Україні Йоеля Ліона. У своєму листі він попросив зробити правильний вибір і не віддавати під забудову ділянки землі на території колишніх артскладів, де під час окупації Полтави відбулися масові розстріли євреїв.

Олександр Шамота повідомив «Полтавщині», що відповідь на цей лист з'явиться після його офіційного перекладу. Однак свою позицію він має вже зараз:

«Ми готові, щоб певний орган указав нам: де можна і де не можна будувати. Міська влада, і управління земельних ресурсів зокрема, готові до діалогу. Але потрібно пам'ятати, що цей процес повинен бути двостороннім. Сторони повинні рухатись до компромісного рішення, а не так, щоб одна сторона сказала «ні» і не запропонувала нічого конструктивного».

Також Олександр Шамота не відкидає можливості офіційно приїхати до пана посла і пояснити йому позицію міської влади, щоб Йоель Ліон отримав вичерпну інформацію щодо цієї проблеми.

Нагадаємо, що землі колишніх артскладів, на території яких під час Другої світової були масові розстріли, хочуть віддати на аукціон для подальшого будівництва нового мікрорайону.

За даними архіву СБУ, на згаданих ділянках в період окупації Полтави солдатами нацистської Німеччини у період з вересня 1941 по вересень 1943 років відбулися катування, знищення мирного населення, військовополонених, масові розстріли десятків тисяч людей. 23 листопада 1941-го нацисти розстріляли та скинули у протитанкові рви близько 4—5 тисяч мирних мешканців Полтави. Ці вбивства були скоєні на ділянці по вулиці Пушкарівській, поблизу «Червоних казарм» і продовжувалися у 1942—1943 роках. Кількість загиблих сягає до 15 тисяч осіб.

Тому частина громадян проти будівництва на цій території. Вони вимагають провести експертизу, знайти місця захоронення, а потім давати землю підприємцю в оренду під будівництво. Натомість міська влада хоче відкрити аукціон, а уже потім, якщо рештки знайдуться, зупинити роботи й провести всі відповідні процедури».

Пока же, как сообщает наш полтавский коллега, «до пошуку компромісного варіанту міська влада взяла паузу щодо оголошення згаданих земельних аукціонів».

Сериал «Слуга народа» дал надежду

Проблема объединения двух берегов Днепра не только политическая, но и сугубо инфраструктурная. Мостов через крупнейшую реку Украины, как известно, категорически не хватает. У большинства на слуху грандиозный долгострой в Киеве. Но этот мост-призрак не единственный. С подобной проблемой вот уже полтора десятка лет живут и в Запорожье.

И вот, как пишет Ирина Егорова в газете «Индустриальное Запорожье», у одного из жителей города терпение лопнуло. Сергей Ковалев зарегистрировал на сайте президента Украины петицию под названием «Закінчення будівництва мостів через Дніпро в Запоріжжі». Интересно, что обращаясь к президенту, автор петиции напоминает ему один из эпизодов сериала «Слуга народа».

«У Запоріжжі з 2004 року ведеться будівництво мостів через р. Дніпро. Об'єкт весь цей час був заручником політичних ігор. У Запоріжжі приїжджало багато політиків, які обіцяли виділити фінансування. Зазвичай це робилося напередодні тих чи інших виборів. Але кожен раз будівництво захлиналося через відсутність фінансування.

В одній із серій «Слуги народу» критикуються низькі темпи будівництва мостів.

Мосты в Запорожье ведут в никуда

Запоріжжя розташоване по обидві сторони р. Дніпро. Чисельність населення правобережної частини становить близько 200 тис. жителів (більше, ніж один з обласних центрів на заході України). Транспортний зв'язок з центром міста здійснюється через мости Преображенського (по одній смузі руху в кожну сторону) і по дорозі на дамбі Дніпрогес (по дві смуги). Металоконструкції під двома смугами знаходяться в аварійному стані через застарілість і корозію, що загрожує обваленням із зазначеної причини, і перевантаження.

Просимо знайти можливість для закінчення будівництва мостів через р. Дніпро в Запоріжжі та транспортного сполучення по них», — говорится в петиции.

По информации «Индустриального Запорожья», служба автомобильных дорог в Запорожской области на своей страничке в соцсети призвала запорожцев поддержать петицию Сергея Ковалева и помочь собрать необходимое количество голосов.

Однако пока дело движется ни шатко ни валко. По состоянию на вечер 18 июня петиция собрала чуть более 3 тыс. голосов из 25 тыс. необходимых. Впрочем, у желающих поддержать автора обращения есть еще почти два месяца.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

загрузка...
Loading...

Загрузка...
Загрузка...
Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка