«Интеллигенты» в Украине есть!

№41 (433) 10 - 16 октября 2008 г. 10 Октября 2008 0

«Остались ли в Украине интеллигенты?» — так озаглавлен материал Константина Униговского, опубликованный в «2000», № 17(412). Автор опечалился вопросом, есть ли еще в Украине интеллигенция или все «умные люди» уже покинули страну. Смею заверить уважаемого автора: «интеллигенты» в Украине имеются! В одной лишь Харьковской области таковых насчитывается не менее 328 человек, о чем неопровержимо свидетельствует подписанное ими «Звернення української інтелігенції Харківської області», опубликованное в газете Верховной Рады «Голос України» за 30.04.2008 г. И это, как сказано в подписи под «Зверненням», только «Представники української інтелігенції Харківщини». Можно представить себе, сколько таких «интеллигентов» есть во всей области, не говоря уж об Украине в целом. А вы сомневаетесь!

«Звернення» является столь характерным для современной «української інтелігенції» документом, первые два «конгреси» которой, помнится, закончились драками, что заслуживает (да простят мне читатель и редакция «2000») воспроизведения:

Звернення української інтелігенції Харківської області

Визначальною ознакою морального обличчя та соціальної поведінки людини є її патріотизм, тобто повага і любов її до титульної нації та землі, на якій вона проживає, до традицій, мови, культури, національної ідеї та її держави.

Людина, яка не є патріотом країни, в якій проживає, та титульного народу цієї країни, не може вважатися моральною і порядною. Людина ж без моралі і патріотизму є небезпечною для суспільства. Не можна довіряти таким людям жодної серйозної справи, не можна допускати їх до влади в країні, оскільки вони є основним джерелом корупції, запроданства, морального занепаду та злочинства.

Карл Маркс писав, що людина, яка не шанує традицій і мови титульної нації і країни, в якій живе, є або прибулим туристом або окупантом. Саме серед таких людей найбільше зрадників та агентів п'ятих колон, недружніх нам іноземних держав.

Саме такими ми вважаємо тих, чиє звернення до правлячої коаліції опубліковано в «Голосі України» за 3 серпня 2007 року від імені інтелігенції України, їхні вимоги не допустити орієнтації України на братський союз Європейських арійських народів (ЕЄС і НАТО); їх орієнтація на продовження штучної ізоляції українського народу від світу та замикання України в московсько-азійському просторі; нав'язування для України концепцій регіоналізації та федералізму, заперечення створення єдиної помісної церкви, вимоги надати російській мові статус другої державної; заперечення права українців мати власну концепцію історії та культури України, наших традицій та національних героїв і т. д. — все це свідчить, що маємо справу з ворогами України, типовими агентами п'ятої колони московського імперіалізму в Україні. Своєю поведінкою та цими вимогами вони намагаються закріпити в Україні колоніальні «здобутки» імперії зла, руйнування української національної самоідентичності.

На Харківщині, як і в усій Україні, немає жодних проблем для російської мови, навпаки, постколоніальна інерція політики зросійщення та невиразна національна політика київських властей майже повністю витіснила з ужитку українську мову та культуру в містах сходу та півдня України, і це становить пряму загрозу та небезпеку українській нації в сучасній Україні. Проблеми російської мови з'являються на злісних язиках недобросовісних політиканів та агентів п'ятої промосковської колони під чергові вибори, аби штучно збурювати протистояння в суспільстві [...].

В 1992 році національні демократи — рухівці — припустилися величезної помилки, погодившись надати права громадянства всім, хто тоді перебував на території України, навіть її лютим ворогам, ще й дотепер близько 5 тисяч з них відмовляються брати українські паспорти, а українські чиновники запопадливо надають їм великі пенсії та пільги за паспортами колишньої імперії — СРСР. У «подяку» за це вони запекло борються проти незалежної Української держави та життєвих інтересів її народу.

Також звертає на себе увагу деструктивна діяльність частини священиків Російської православної церкви, яка діє на території України під псевдоназвою «Української» Московського патріархату.

Ці особи — здебільшого адепти московських спецслужб, порушуючи чинне законодавство, втручаються в політичне життя країни на боці промосковських антиукраїнських сил; не визнають Українську державу, голодоморів і репресій, з ненавистю ставляться до всього українського, не моляться за український народ і країну, підбурюють парафіян проти української влади та державної політики, ведуть активну антиукраїнську пропаганду і агітацію.

Вимагаємо взяти під контроль держави та громадськості діяльність цих агентів московських спецслужб у рясах [...].

Саме ті самозвані речники «буцімто інтелігенції України» та промосковська агентура в рясах є ревними виконавцями тих підривних дій проти України, запланованих в столиці іноземної держави. Користуючись нашою демократією та суспільною толерантністю українців, зловживаючи ними, купка цих зловорожих людей намагається здійснити реванш посткомуністичних та промосковських сил у нашій незалежній державі. Навіть через 16 років її існування ці чортовиплодки все ще не згодні визнати самостійну українську Україну.

В Україні українців понад 85 відсотків етнічно і понад 92,3 відсотка — політично. Політика вищої влади в Україні та Президента України повинна враховувати й проводити в життя передусім і головним чином інтереси української більшості; приведення до влади національної української еліти, а не нацменшин, як це має місце тепер.

Українська інтелігенція Харківщини твердо й рішуче підтримує курс Президента України та патріотичних державників на європейську інтеграцію, на впорядкування зумисно зруйнованої ворогами України Конституції.

Рішуче вимагаємо суворого виконання ст. 10 Конституції.

З надією чекаємо на створення єдиної помісної української християнської церкви.

Національні меншини, як і всі громадяни країни, бувають законослухняними і шанобливими тільки в адміністративно сильній державі з консолідованою титульною нацією.

Отож обов'язок української державницької еліти зробити нашу Україну такою сильною і консолідованою.

Всіх, хто в'їжджає до Сполучених Штатів Америки, на вокзалах і на адміністративних установах зустрічають величезні плакати: «Любіть Америку або забирайтеся геть!» Цим гаслом перейнято все життя цієї країни [...].

Ось так діє справжня демократія і сильна держава. Аналогічно і ми повинні вимагати від усіх, хто живе в Україні, в тому числі від внутрішніх окупантів — промосковської п'ятої колони — «Любіть Україну або забирайтеся геть!» І забезпечити цю вимогу законами держави і позиції громадськості.

Вимагаємо законодавчо встановити кримінальну відповідальність громадських і політичних угруповань, які всупереч Конституції і чинному законодавству України в своїх програмах і діяльності проголошують і домагаються федеративно-сепаратистського устрою для України; поділу України за територіальною ознакою, мовною чи політичною орієнтацією громадян; вимагають для російської мови статусу державної чи інших привілеїв; виступають проти європейської орієнтації України в ЕЄС і НАТО, що дає гарантії безпеки Українській державі; за відновлення ізоляції України в московсько-азійському просторі тощо. Вимагаємо не допускати (скасовувати) їх реєстрацію в органах юстиції.

Ворогам України не місце в Україні!

Представники української інтелігенції Харківщини.
Всього 328 підписів.

Если вы, уважаемый читатель, дочитали это «Звернення» до конца и испытываете чувство неловкости за соотечественников, его сочинивших или подписавших, и недоумение по поводу того, что газета общенационального представительского органа опубликовала его, то позвольте еще раз обратить ваше внимание на некоторые из этих, так сказать, «апрельских тезисов».

Оказывается, патриотизм — это не любовь к своей Родине, преданность своему народу, готовность ради них на жертвы и подвиги, чему нас раньше, как сказал поэт, «учили семья и школа», а «повага і любов до титульної нації та землі, на якій вона проживає, до традицій, мови, культури, національної ідеї та її держави». Титульной считается нация, по наименованию которой названо соответствующее государство. В Украине таковой является украинская нация как этническая общность. Следовательно, патриотизм граждан Украины иной этнической принадлежности — русских, евреев, белорусов, молдаван, поляков, венгров и др., по логике «подписантов», должен заключаться в «повазі і любові» не ко всему украинскому народу — гражданам Украины всех национальностей, как он определен в Основном Законе нашего государства, а «до титульної нації... та її (?!) держави». А если у «инородцев» на этот счет возникнут сомнения — поставить их на место, ибо «національні меншини... бувають законослухняними тільки в адміністративно сильній державі з консолідованою титульною нацією».

К. Маркс для подтверждения этого бреда, что называется, «притянут за уши». Насколько нам известно, ничего подобного об уважении традиций и языка именно «титульной нации» он не говорил.

Беспочвенны и упреки руховцам за то, что они в 1992 г. «припустилися величезної помилки, погодившись надати права громадянства всім, хто тоді перебував на території України, навіть її лютим ворогам...», ибо не по их усмотрению решался этот вопрос. Принадлежность к гражданству Украины всех граждан Союза ССР, постоянно проживающих (а не тех, кто «перебував») на территории Украины на момент одобрения 24 августа 1991 г. Акта провозглашения независимости Украины, была установлена еще законом «Про правонаступництво України», принятым 12 сентября 1991 г.: «Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України» (ч. 1 ст. 9). Впоследствии закон «Про громадянство України», принятый 8 октября 1991 г. (а не в 1992 г.), только подтвердил эту норму.

Таким же образом вопрос о гражданстве был решен в большинстве бывших советских республик, и только в республиках Балтии «патриоты» при молчаливой поддержке «братського союзу Європейських арійських народів (ЕЄС і НАТО)» умудрились разделить бывших граждан Союза ССР по этническому признаку на людей первого и второго сорта. Так что нашим «патріотичним державникам» действительно есть с кого брать пример.

«Звернення» пронизано не просто неуважением — ненавистью к соотечественникам, имеющим иные взгляды. «Творение» изобилует выражениями «зрадники», «вороги України», «агенти п'ятої колони», «люті вороги», «провокатори», «купка зловорожих людей», «чортовиплодки», «окупанти» и т. п. в сугубо «интеллигентском» духе.

Помогите, пожалуйста, разобраться с «пятой колонной». В известных исторических событиях она была только одна. В Украине, оказывается, их несколько (и все «пятые»): «п'яті колони, недружні нам іноземні держави», «п'ята колона московського імперіалізму», «п'ята промосковська колона». Нельзя ли поточнее, чтоб знать «лютих ворогів України», так сказать, в лицо?

Сомнительно, чтобы в США власти опустились до развешивания «на вокзалах і адміністративних установах» плаката: «Любіть Америку або забирайтеся геть!» Да и любить там некого — у них нет «титульной нации». Однако нет сомнения, что в случае «приведення до влади національної української еліти» она попытается реализовать свое требование «Любіть Україну або забирайтеся геть!» и «забезпечити цю вимогу законами держави і позиції громадськості», хотя, как известно, насильно мил не будешь.

А пока что надлежит разобраться хотя бы с «чортовиплодками», которые «не моляться за український народ і країну, підбурюють парафіян проти української влади та державної політики, ведуть активну антиукраїнську пропаганду і агітацію». Сказано же: «Ворогам України не місце в Україні!»

А чтобы неповадно было «не молитися», «підбурювати» и «агітувати» — «законодавчо встановити кримінальну відповідальність громадських і політичних угруповань, які... проголошують і домагаються федеративно-сепаратистського устрою для України; поділу України за територіальною ознакою, мовною чи політичною орієнтацією громадян; вимагають для російської мови статусу державної...; виступають проти європейської орієнтації України в ЕЭС (если эта аббревиатура обозначает Европейское экономическое сообщество, то с 1993 г. оно называется Европейским Союзом) і НАТО...»

В заключение хотелось бы сказать всем этим «федералистам-сепаратистам» — «основному джерелу корупції, запроданства, морального занепаду та злочинства» в «українській Україні»: ну хорошо, отделитесь вы от галицких интегральных националистов в свои федеративные «изолированные квартиры», а от таких «патріотичних державників» куда денетесь? Ведь они есть повсюду. А перевоспитать их не удастся, ибо такой «патріотизм» — это не столько состояние души, сколько диагноз. Да и название у него иное...

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...
Загрузка...

«Студентська Свобода»: «стучите громче!»

Хочешь стать завкафедрой? Обвини начальника, например, в том, что он на 9 Мая ходил с...

Замкнутый круг военной пропаганды

Власть заинтересована переложить на войну свои просчеты в социально-экономической...

Конституция рабства

Герои нашего времени — воры и проститутки, экетиры и наемные убийцы

Синдром распада

Яценюк объявил, что люстрация коснется миллиона чиновников, служивших прежнему...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Маркетгид
Загрузка...
Авторские колонки

Блоги

Ошибка