Андрій В’ячеславович Кисловський народився 23 жовтня 1978 року в Одесі й уже понад два десятиліття залишається однією з найпомітніших і водночас найсуперечливіших постатей у місцевій політиці та бізнесі. Він чотири рази обирався до Одеської міської ради, пройшов шлях від члена забороненої Комуністичної партії України до лояльного соратника мера Геннадія Труханова у фракції «Довіряй справам». Паралельно з депутатською діяльністю Кисловський пов’язаний із мережею розважальних закладів під брендом «Немо» — дельфінаріями, готелями та SPA-комплексами, які працюють не лише в Україні, а й на території росії та окупованого Криму.
Його життя поєднує солідну освіту, спортивні досягнення та державну службу з тривалими звинуваченнями в корупційних схемах, ухиленні від податків і веденні бізнесу в умовах окупації. Станом на 2026 рік Кисловський продовжує працювати депутатом VIII скликання, входить до комісії з питань планування забудови, архітектури та охорони спадщини, попри постійну критику з боку журналістів та активістів.
Ранні роки та освіта Андрія Кисловського формували його як людину з амбіціями та здатністю швидко адаптуватися до різних сфер. У 1995 році він із відзнакою закінчив Одеську гімназію №1. Уже тоді проявлялися риси, які пізніше стануть візитівкою: дисципліна, прагнення до статусу та вміння поєднувати кілька напрямків одночасно. Після школи Кисловський обрав морську спеціальність і в 2001 році отримав диплом інженера-судоводія в Одеській національній морській академії. Проте працювати за фахом він не став — замість моря його привабили юриспруденція та економіка.
У 2007 році Кисловський здобув одразу два дипломи: економіста в Одеському національному економічному університеті та правознавця в Одеській національній юридичній академії. Ще через два роки додався диплом Одеського регіонального інституту державного управління за спеціальністю «державне регулювання економіки та підприємництва». З 2010 року він навіть вважався претендентом на кафедру цивільного права в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова. Паралельно Кисловський захоплювався боксом і отримав звання кандидата в майстри спорту. Така різнобічна підготовка дозволила йому легко переходити між державною службою, бізнесом і політикою, хоча морська освіта так і залишилася невикористаною на практиці.
Початок кар’єри Андрія Кисловського нагадує класичну історію амбіційного одесита, який швидко орієнтується в системі. З 2002 по 2003 рік він працював юрисконсультом у ТОВ «Паллада», потім очолив юридичний відділ у приватному підприємстві «Тандем Плюс». У 2006 році обіймав посади заступника директора з правових питань у ПП «Альтаїр» та ТОВ «Валентин». Раптовий поворот стався у 2007–2008 роках, коли Кисловський опинився в Державній податковій інспекції Центрального району Миколаєва на посаді заступника начальника. Звідти він швидко перемістився до Одеського міського управління юстиції, де до 2010 року обіймав посаду заступника начальника.
У листопаді 2010 року Кисловський став директором юридичного департаменту ТОВ «Нерум» — компанії, яка пізніше стала ключовим активом родини в розважальному бізнесі. Цей період заклав фундамент для майбутньої «імперії»: юридичні навички допомагали структурувати активи, а зв’язки в державних органах — вирішувати питання з землею та дозволами. У 2015 році він отримав військову посаду заступника військового комісара Приморського районного військкомату Одеси, відповідаючи за відділення комплектування. До 2018 року Кисловський демобілізувався у званні полковника.
Політичний шлях Андрія Кисловського демонструє гнучкість і вміння виживати в мінливому одеському політичному полі. У 2002–2006 роках він обирався депутатом IV скликання Одеської міської ради від Демократичної партії України. У 2010–2015 роках — депутат VI скликання від Комуністичної партії України. У 2012 році Кисловський невдало балотувався до Верховної Ради по 138 округу. З 2015 року він міцно пов’язав долю з партією «Довіряй справам» Геннадія Труханова: обирався у VII скликанні по мажоритарному округу №41, працював у комісії з транспорту та морегосподарства. У 2020 році знову переміг на окрузі №5 і увійшов до VIII скликання, де зосередився на питаннях забудови та охорони спадщини.
Така партійна еволюція — від комуністів до лоялістів чинного мера — викликала чимало запитань у спостерігачів. Одеса традиційно славиться складними політичними альянсами, де особисті зв’язки часто важать більше за ідеологію. Кисловський демонстрував лояльність Труханову навіть у найскладніші періоди, включаючи 2022–2023 роки, коли мера підозрювали в корупційних справах.
Бізнес-імперія під брендом «Немо» стала головним джерелом статків родини Кисловських і водночас головним джерелом скандалів. Формально активи оформлені на матір Раїсу Кисловську, яка володіє ТОВ «Нерум», «Одеський дельфінарій» та іншими компаніями. Андрій Кисловський офіційно декларував роботу в «Нерумі» за сумісництвом, а його брат Олексій також бере участь у справах. Мережа включає дельфінарії, готелі, SPA-комплекси та фітнес-центри в Одесі, Києві, а також у росії, Казахстані, Білорусі та Таїланді.
В Одесі «Немо» розташований на Ланжероні — популярному курортному районі. Заклад пропонує шоу з дельфінами та морськими котиками, оренду тварин для фото та свят. Проте навколо об’єкта неодноразово спалахували протести: активісти звинувачували в незаконній забудові прибережної зони, а в 2019 році під час будівельних робіт загинув кранівник. Після 2014 року частина бізнесу продовжила роботу в окупованому Криму. У 2014 році в Алушті зареєстрували російське ТОВ «Дельфінарій Немо», яке досі вважається пов’язаним з українською компанією «Нерум». У 2023 році кримська структура сплатила до бюджету росії понад 920 тисяч рублів податків, з них майже 300 тисяч — прямих.
Розслідування UAnimals Media та OSINT-агентства Molfar у 2024 році виявили, що мережа «Немо» зберігає зв’язки з росією навіть під час повномасштабної війни. Дельфінарії в Алушті та Феодосії надавали знижки військовим рф. Кисловський пояснював продовження роботи турботою про робочі місця для українців, які залишилися на півострові, та допомогою російських фахівців. Бюро економічної безпеки України викрило ведення бізнесу в окупації за законодавством країни-агресора.
Сімейні зв’язки відіграють ключову роль у структурі активів Андрія Кисловського. Мати Раїса Кисловська офіційно володіє 16 компаніями, включаючи ті, що пов’язані з «Немо». Дружина Світлана Кисловська неодноразово згадувалася в контексті спроб розлучення, які зрештою скасовувалися. У подружжя двоє дітей: син 2002 року народження та дочка 2010 року. Брат Олексій бере участь у бізнесі. Активи часто оформлюються на родичів, що ускладнює відстеження реальних власників і викликає питання щодо прозорості.
Військова служба Кисловського у 2015–2018 роках та події 2022 року стали одним із найгучніших епізодів його біографії. Формально мобілізований як заступник військкома, він обіймав посаду в Приморському районі Одеси. Після початку повномасштабного вторгнення Кисловський публічно заявляв про повернення до лав ЗСУ. Однак медіа повідомляли, що він не потрапив на передову, оформив довідку про непридатність за діагнозами «гіпертонія, радикуліт, грижа, остеохондроз та атеросклероз» і був звільнений у званні полковника.
1 квітня 2022 року в Одесі відбулося затримання, про яке широко писали місцеві ЗМІ. За даними «Телеграфа» та інших видань, СБУ застала Кисловського в номері власного готелю «Немо» без одягу в компанії трансгендерної особи (в деяких матеріалах згадується ім’я «Жасмін»). Відео та фото швидко поширилися в Telegram-каналах. Офіційно СБУ не підтвердила інформацію про затримання, а підозр у державній зраді Кисловському не висували. Деякі джерела зазначали, що рейд проводився в рамках іншої справи, а інцидент став випадковим. Кисловський продовжив депутатську діяльність без видимих наслідків.
Гучні скандали супроводжують Андрія Кисловського протягом усієї кар’єри. У 2024 році БЕБ та Одеська обласна прокуратура розслідували ухилення від сплати податків ТОВ «Одесабуд» — будівельної компанії, пов’язаної з депутатом. За даними слідства, у 2018–2021 роках фірма занижувала доходи від реалізації майнових прав на квартири в ЖК «Дом на Степовій» та інших об’єктах, завдавши бюджету збитків на 7,5 млн грн. Судові спори щодо незаконної забудови в центрі Одесі та на узбережжі тривають роками.
У січні 2026 року медіа опублікували матеріали про люксові покупки Кисловського під час війни: годинник Longines вартістю понад 60 тис. грн, одяг Dolce & Gabbana та кросівки Premiata на загальну суму понад 80–150 тис. грн за один вихід. Ці витрати контрастували з декларованими доходами та викликали обурення в суспільстві. Критики також вказували на спроби відновлення будівництва біля парку Шевченка попри заборони міських властей.
Сучасний стан Андрія Кисловського у 2026 році залишається стабільним у політичному сенсі, але напруженим у інформаційному полі. Він продовжує засідати в Одеській міськраді, бере участь у комісії з планування забудови та активно веде Instagram-акаунт, де публікує фото з дітьми біля дельфінів. Бізнес «Немо» в Одесі функціонує, хоча й під постійним наглядом зоозахисників та правоохоронців.
Цікаві факти про Андрія Кисловського
Андрій Кисловський поєднує в собі кілька паралельних реальностей: морський інженер, який ніколи не ходив у море, боксер-кандидат у майстри спорту, полковник, який служив у військкоматі, та депутат, чиї активи офіційно належать матері. Він чотири рази перемагав на мажоритарних округах Одеси — рідкісне досягнення в умовах жорсткої конкуренції та частих партійних змін. Мережа «Немо» формально пов’язана з 16 компаніями, а ключові рішення щодо нерухомості та землі часто оформлюються через родинні структури, що створює складну, майже непрозору архітектуру власності. У 2022 році під час воєнного стану Кисловський опинився в центрі пікантного інциденту в власному готелі, який став одним із найобговорюваніших в Одесі, хоча офіційних наслідків не настало. Кисловський неодноразово намагався розлучитися з дружиною Світланою, але кожного разу пари поверталися до спільного життя — деталь, яка додає людського виміру до публічного образу жорсткого бізнесмена та політика. Instagram-акаунт депутата рясніє фото щасливих дітей біля дельфінів, створюючи контраст із критичними матеріалами про бізнес у Криму та податкові розслідування.
Контрасти в біографії Андрія Кисловського вражають навіть досвідчених спостерігачів за одеською політикою. Людина з п’ятьма вищими освітами та спортивним званням опиняється в центрі скандалів, пов’язаних із особистим життям, податками та бізнесом в окупації. Його здатність зберігати депутатський мандат попри все це свідчить про міцні зв’язки в місцевій еліті та вміння адаптуватися до будь-яких обставин.
Бізнес «Немо» продовжує приносити дохід, а політична кар’єра триває. Кожен новий виток розслідувань чи публікацій у медіа лише підкреслює, наскільки складно відокремити особисті інтереси від публічних обов’язків у сучасній Одесі. Історія Кисловського — це не просто біографія однієї людини, а дзеркало, в якому відображаються всі суперечності міста-порту, де бізнес, політика та особисте життя переплітаються найнесподіванішим чином.