На середину 2026 року поза межами України перебуває близько 4,5 мільйона виборців. Це вдесятеро більше, ніж реєстрували на останніх президентських і парламентських виборах. Голосування за кордоном лишається одним із головних викликів перед виборами після чи під час війни. Статистика показує: проголосують далеко не всі.
Реєстрація зростала, потім стабілізувалася
На перший тур президентських виборів 1999 року в закордонному окрузі зареєстрували 117 тисяч виборців. На другий тур, де зійшлися Леонід Кучма та Петро Симоненко, список зріс до 121 тисячі. Явка склала 21% і 25%.
Парламентські вибори 2002 року зібрали лише 50 тисяч зареєстрованих. Явка тоді досягла 43%.
Кампанія 2004 року підняла реєстрацію до 263 тисяч у першому турі. У третьому турі, після анулювання другого, зареєстрували 348 тисяч. Явка становила 24% і 30%.
З 2006 року кількість зареєстрованих тримається в межах 420–475 тисяч. На парламентських виборах 2006 року внесли 422 тисячі, на позачергових 2007-го — 433 тисячі. У 2010 році на перший тур записали 428 тисяч, на другий — 441 тисячу. У 2012-му список склав 424,5 тисячі.
Вибори 2014 року стали найбільшими за реєстрацією: 474 тисячі на президентських і 461,5 тисячі на парламентських. У 2019 році на перший тур президента зареєстрували 435 тисяч, на другий — 449 тисяч. На вибори народних депутатів IX скликання внесли 451 тисячу.
Явка на президентських виборах вища
На президентських виборах закордонна явка майже завжди перевищує парламентську. Виняток — 2002 рік із явкою 43% проти 21% і 25% у 1999-му.
Рекорд зафіксували у 2004 році: 30% на третьому турі. У 2010-му показники впали до 7% і 10%. У 2014 році прийшло 15% виборців. Обидва тури 2019 року зібрали по 13%.
На парламентських виборах з 2006 року явка не перевищує десятої частини списку: 8% у 2006-му, 6% у 2007-му, 5% у 2012-му, 9% у 2014-му і 7% у 2019-му.