Ан-22 «Антей» здіймався в небо з київського аеродрому Святошин 27 лютого 1965 року й одразу заявив про себе як про найбільший турбогвинтовий транспортний літак у світі. Цей перший у світі широкофюзеляжний літак, створений у Києві конструкторським бюро Антонова, міг перевозити до 60 тонн вантажу — від середніх танків до батарей ракет — на відстань понад п’ять тисяч кілометрів. Його чотири гігантські співвісні гвинти діаметром 6,2 метра створювали рев, що розносився за десятки кілометрів, а багатоколісне шасі з шинами низького тиску дозволяло сідати навіть на ґрунтові смуги в найвіддаленіших куточках країни.
За лічені роки Ан-22 став символом радянської авіаційної могутності часів холодної війни. Літак встановив 41 світовий авіаційний рекорд, серед яких абсолютний — підйом вантажу масою 100 444,6 кг на висоту 7848 метрів. Він перевозив не лише військову техніку, а й цивільні вантажі, десантував парашутистів і навіть допомагав у міжнародних місіях. Сьогодні, коли в небі домінують реактивні гіганти на кшталт Ан-124, «Антей» залишається унікальним прикладом того, як турбогвинтова силова установка в поєднанні з продуманим шасі може перевершити багато реактивних конкурентів у вантажопідйомності та універсальності.
Розробка Ан-22 почалася 1960 року в Києві під керівництвом заступника головного конструктора Олексія Білолипецького. Олег Антонов особисто благословив проєкт і дав літаку ім’я «Антей» — на честь міфічного велетня, який черпав силу від дотику до матері-землі. Це було не просто красиве ім’я. Конструктори свідомо створювали машину, здатну працювати з непідготовлених майданчиків, бо в умовах величезної території Радянського Союзу багато військових аеродромів були ґрунтовими або засніженими. Уже 1961 року макетна комісія схвалила проєкт, а 1964-го прототип передали на випробування.
Перший політ виконав екіпаж на чолі з Юрієм Курліним. Літак піднявся з Києва й приземлився в Узині. Вже в червні 1965 року «Антей» блискуче дебютував на авіасалоні в Ле Бурже, вразивши західних спостерігачів розмірами та можливостями. Серійне виробництво розгорнули на Ташкентському авіазаводі імені Чкалова. З 1966 по 1976 рік там зібрали 69 машин, включно з двома для статичних випробувань. Двадцять дві з них були модернізованими Ан-22А з повітряними стартерами та іншими доопрацюваннями.
Конструкція Ан-22 — це справжній шедевр інженерії шістдесятих. Високоплан з трапецієподібним крилом кесонного типу, двокільовим оперенням і величезним хвостовим люком з рампою. Фюзеляж діаметром шість метрів дозволяв розміщувати всередині не лише техніку, а й цілі підрозділи. Найяскравіша особливість — семистоячне шасі з чотирнадцятьма колесами на головних опорах. Широкі пневматики низького тиску (5 кгс/см²) розподіляли вагу так, що літак міг сідати на м’який ґрунт, де реактивні аналоги просто загрузли б.
Силова установка складалася з чотирьох турбогвинтових двигунів НК-12МА — найпотужніших у своєму класі. Кожен видавав понад 15 000 кінських сил і обертав співвісні чотирилопатеві гвинти АВ-90. Передній гвинт обертався в один бік, задній — у протилежний. Це рішення знімало реактивний момент і підвищувало ефективність на великих діаметрах. Гвинти створювали такий потужний потік, що на злітно-посадковій смузі іноді доводилося закріплювати легку техніку, щоб її не здуло.
Ключові технічні параметри Ан-22 «Антей» демонструють масштаб інженерної думки того часу. Ось основні характеристики:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина | 57,31 м |
| Розмах крила | 64,40 м |
| Висота | 12,54 м |
| Площа крила | 345 м² |
| Маса порожнього | 118 727 кг |
| Максимальна злітна маса | 226 000 кг |
| Вантажопідйомність | до 60 000 кг (до 80 т у варіанті А) |
| Двигуни | 4 × НК-12МА по 15 265 к.с. |
| Гвинти | АВ-90, діаметр 6,2 м, співвісні |
| Максимальна швидкість | 650 км/год |
| Крейсерська швидкість | 580 км/год |
| Практична дальність | 5225 км |
| Перегінна дальність | 8500 км |
| Практичний стеля | 9000 м |
| Довжина розбігу | 1460 м |
Ці цифри оживали в реальних операціях. Літак міг взяти на борт 290 солдатів, 206 поранених на ношах або 151 парашутиста-десантника. Парашутне десантування відпрацьовували з вантажами до 22 тонн методом «зриву». У вантажній кабіні з титановою підлогою стояли рольганги, чотири електротельфери по 2,5 тонни й лебідки. Рампа опускалася, і важка техніка виїжджала самостійно або за допомогою лебідок.
В експлуатації Ан-22 показав себе надійним трудівником військово-транспортної авіації. У ВПС СРСР машини служили з кінця 1960-х, виконуючи рейси по всьому Союзу та за його межами. Після розпаду країни частина літаків перейшла до Росії, а один борт (UR-09307) тривалий час експлуатувала українська компанія «Авіалінії Антонова». У 2016 році цей літак виконав складну місію до Малі — сім посадок на ґрунтову смугу аеропорту Гао з вантажами для миротворців.
Український «Антей» став символом зв’язку часів: машина, народжена в Києві, продовжувала літати вже в незалежній Україні. На жаль, у лютому 2022 року під час обстрілів аеропорту Гостомель він зазнав пошкоджень. Гвинти виробили ресурс ще раніше, і сьогодні борт стоїть без рухомих частин як нагадування про минуле.
Серед варіантів особливе місце посідає Ан-22ПЗ — «перевізник». Три машини переобладнали у 1980–1983 роках для транспортування великогабаритних деталей майбутніх Ан-124 і Ан-225. На зовнішній підвісці під крилом і фюзеляжем кріпили секції крил та фюзеляжу. Це було тимчасове, але геніальне рішення, яке дозволило запустити виробництво більших реактивних гігантів ще до того, як вони піднялися в повітря. Інші проєкти — Ан-22ПЛО з ядерною силовою установкою чи носій ракет — залишилися на папері, але показали, наскільки далеко сягала фантазія конструкторів.
Сьогодні, у 2026 році, в строю залишається дуже мало Ан-22. Російські Повітряно-космічні сили мали чотири машини на початок 2025 року, плануючи поступово виводити їх з експлуатації. Однак 9 грудня 2025 року один з останніх бортів зазнав катастрофи в Івановській області Росії біля Уводського водосховища. Літак розвалився в повітрі під час польоту, всі, хто був на борту, загинули. Це стало трагічною крапкою в історії експлуатації легендарного типу.
Цікаві факти про Ан-22 «Антей»
- Міфологічне коріння. Назва «Антей» — це не просто красиве слово. У давньогрецькій міфології Антей, син Посейдона і Геї, ставав невразливим, торкаючись землі. Конструктори свідомо обрали цей образ, бо літак міг сідати на ґрунт, де інші машини були безпорадні.
- Голос гіганта. Чотири гвинти діаметром понад шість метрів створювали такий потужний звук, що місцеві жителі за десятки кілометрів від аеродрому знали: «Антей» іде на зліт. Цей рев став частиною авіаційного фольклору 1970–1980-х.
- Рекорд за рекордом. У грудні 1965 року, всього за кілька місяців після першого польоту, Ан-22 встановив одразу 12 світових рекордів. Один з них — підйом 88 тонн вантажу на висоту 6600 метрів. Для порівняння: це вага повноцінного залізничного потяга.
- Універсальний вантажівник. Літак міг перевозити не лише танки Т-62 чи БМП, а й до чотирьох БМД одночасно, 290 десантників або 206 поранених у чотири яруси. Кабіна герметизувалася, тому люди могли перебувати всередині навіть на великій висоті.
- «Перевізник» для більших братів. Три Ан-22ПЗ возили на зовнішній підвісці секції крил і фюзеляжу майбутніх Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія». Це дозволило прискорити програму створення реактивних гігантів ще до їхнього першого польоту.
- Міжнародна місія в Африці. Український Ан-22 (UR-09307) у 2016 році виконав сім посадок на ґрунтову смугу в Гао (Малі). Літак доставляв вантажі для французьких та африканських миротворців — яскравий приклад того, що «Антей» і через півстоліття залишався незамінним.
- Шасі, яке прощало все. Сім стояків шасі з 14 колесами великого діаметра дозволяли літаку сідати на м’який ґрунт, мокрий луг чи засніжене поле. Тиск у шинах був у кілька разів нижчий, ніж у звичайних реактивних транспортників.
- 41 рекорд — і це ще не все. Окрім вантажних рекордів, Ан-22 встановлював досягнення в швидкості підйому з вантажем, дальності з різними навантаженнями та висоті польоту з максимальною комерційною нагрузкою.
Ан-22 «Антей» ніколи не був найшвидшим чи найсучаснішим. Натомість він був найпотужнішим у своєму класі, найуніверсальнішим і найнадійнішим для завдань, де реактивні двигуни поступалися турбогвинтовим гігантам. Його спадщина живе в кожному сучасному транспортному літаку Антонова — від «Руслана» до концептів майбутнього. Голос чотирьох гвинтів уже не гримить над аеродромами так часто, як раніше, але спогади про велетня, що піднімав танки й торкався землі, залишаються частиною авіаційної історії України та світу.