Німченко Василь Іванович — український правознавець, суддя Верховного Суду України в 1990–1996 роках, суддя Конституційного Суду України у відставці (1996–2005), генерал-полковник юстиції, кандидат юридичних наук і народний депутат VIII та IX скликань. Його біографія зшита з трьох шарів української державності: пізньорадянського районного суду, першого складу КСУ після Конституції 1996 року і парламенту після 2014-го.
Для читача-початківця це досьє пояснює, як сільський хлопець із Черкащини став заступником голови Конституційного Суду, а потім — першим заступником голови комітету з правової політики. Для підготовленого читача тут зібрані розбіжності джерел, логіка довічного грошового утримання судді та політичний слід голосувань 2018–2019 років.
Станом на вересень 2026 року картка на порталі Верховної Ради й надалі фіксує депутатські повноваження з 29 серпня 2019 року, членство в групі «Платформа за життя та мир» і посаду першого заступника голови Комітету з питань правової політики.
Село Загородище і перший судовий стіл
Василь Іванович народився 13 вересня 1950 року в селі Загородище тодішнього Чорнобаївського району. Адміністративна географія тут плутає навіть місцевих краєзнавців: до 1954-го край належав до Полтавської області, пізніше — до Черкаської, а після укрупнення районів село опинилося в Золотоніському районі. Родина — селянська. Шлях до права почався не з університетської лави, а з верстата: трудову біографію відкриває робота слюсарем, далі — строкова військова служба.
Середню освіту здобув в Іркліївській школі на лівобережній Черкащині. У 1976 році закінчив Харківський юридичний інститут, нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, за спеціальністю «правознавство». Того ж року став народним суддею Подільського районного суду Києва — посада, яка в 1970-х означала щоденну кашу цивільних спорів, дрібних крадіжок і побутових конфліктів столичного району, а не кабінетний блиск вищої інстанції.
Далі сходинки йшли швидко навіть за мірками радянської судової ієрархії. У 1979–1981 роках — суддя Київського міського суду. З травня 1981-го до жовтня 1987-го — голова Печерського районного суду столиці. Печерськ тоді вже був не «звичайним» районом: тут сходилися міністерства, дипломатичні установи й справи, які районний суддя бачив раніше за більшість колег у провінції.
Чому кар’єра судді в 1970–1990-х будувалася саме так
Механізм просування виглядав простим лише ззовні. Народний суддя районного суду — базова клітина системи. Міський суд Києва давав ширшу спеціалізацію й видимість. Голова районного суду вже був адміністратором: розподіл справ, кадри, звітність перед управлінням юстиції. Перехід 1987 року до юридичного відділу Президії Верховної Ради УРСР змінив жанр роботи — від вироку до тексту закону й консультації для депутатського корпусу.
У 1990 році Німченка обрали суддею Верховного Суду України. З 1995-го він працював у військовій колегії цього суду й отримав звання генерал-полковника юстиції. Для початківця варто розвести два поняття, які в довідниках часто злипаються: військова колегія Верховного Суду розглядала справи військовослужбовців у системі загальних судів, а не була окремим «воєнним міністерством юстиції». Звання юстиції — службове, пов’язане з військово-судовою вертикаллю, а не з бойовим командуванням.
У 1989 році він захистив кандидатську дисертацію з юридичних наук. Коло наукових інтересів, яке фіксують енциклопедичні статті, — судоустрій, конституційне право, адміністративна юстиція, захист прав і свобод. Офіційна сторінка Конституційного Суду називає його автором понад 30 друкованих праць, серед них монографія «Конституційні права і свободи громадян», тексти про судову реформу й адміністративне право, а також співавторство науково-практичного коментаря до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли в одному довіднику Німченка називали заступником Голови КСУ аж до 2005 року. Насправді заступництво тривало з 19 жовтня 1996-го по 18 жовтня 1999-го; суддею він залишався до 19 жовтня 2005 року.
Від консультанта Президії до концепції судової реформи
Роки при Президії Верховної Ради УРСР (у картках КСУ зазначено 1987–1989, в «Енциклопедії сучасної України» — до 1990-го) збіглися з останнім радянським законодавчим циклом. Саме тоді формувався словник майбутньої незалежної юстиції. Пізніше Німченко брав участь у підготовці Концепції судово-правової реформи в Україні та проєкту закону «Про Конституційний Суд України», був науковим керівником робочої групи з підготовки проєкту Адміністративного процесуального кодексу.
Обирався членом Ради суддів України, Ради Спілки юристів України, Координаційної ради Академії правових наук України. Педагогічний стаж у біографічних нарисах оцінюють більш ніж у двадцять років; згадується підготовка кандидатів наук і участь у десятках наукових конференцій. Це вже не «суха» вертикаль посад, а типовий для 1990-х сплав судді, викладача й автора законопроєктів.
Перший склад Конституційного Суду: три роки заступництва
У вересні 1996 року третій (позачерговий) з’їзд суддів України призначив його суддею КСУ. Суд лише починав роботу після ухвалення Конституції. 19 жовтня 1996-го на спеціальному пленарному засіданні Німченка обрали заступником Голови Конституційного Суду — на трирічний строк, до 18 жовтня 1999 року. У 1997–2005 роках він очолював редакційну раду «Вісника Конституційного Суду України»: це був не декоративний титул, а канал, яким рішення нової інституції входили в професійний обіг суддів і викладачів.
Повноваження судді КСУ припинено 19 жовтня 2005 року. Далі джерела розходяться в деталях «міжсезоння». Довідники фіксують роботу радником Уповноваженого Верховної Ради з прав людини близько 2006–2007 років і посаду постійного представника Кабінету Міністрів України в Конституційному Суді (у різних картках — 2007 або ширший інтервал до 2010-го). Для дослідника це сигнал звіряти не заголовок досьє, а конкретний рік і орган призначення.
Державні відзнаки цього періоду: почесне звання «Заслужений юрист України» (2000), орден «За заслуги» III ступеня (2004), Почесна грамота Верховної Ради України. Раніше — медалі «За трудову відзнаку» (1984) та «В пам’ять 1500-річчя Києва» (1985). Юридична енциклопедія початку 2000-х ще фіксувала звання генерал-лейтенанта юстиції з 1999 року; пізніші офіційні тексти КСУ й парламентські картки послуговуються формулою «генерал-полковник юстиції».
Від мантії до мандата: два скликання і комітет правової політики
На виборах 2014 року Німченка обрали народним депутатом VIII скликання за списком «Опозиційного блоку» (№ 25), на момент висування — безпартійний. Повноваження: з 27 листопада 2014-го по 29 серпня 2019-го. Працював у Комітеті з питань правової політики та правосуддя.
У 2019-му пройшов до Ради IX скликання вже як член партії «Опозиційна платформа — За життя», шостий номер списку. Дата набуття повноважень — 29 серпня 2019 року. Після призупинення діяльності ОПЗЖ рішенням РНБО в березні 2022-го, розпуску фракції в квітні й судової заборони партії того ж року частина депутатів 21 квітня 2022-го утворила групу «Платформа за життя та мир». Німченко ввійшов до неї й на офіційному порталі Ради станом на вересень 2026 року зазначений як її член та перший заступник голови Комітету з питань правової політики.
Окремий мандат воєнного часу — членство в Тимчасовій спеціальній комісії ВРУ з підготовки питань щодо створення системи військової юстиції. Міжпарламентські групи в картці: Франція, Угорщина, Афганістан, Болгарія, Румунія. Для початківця ця «географія дружби» виглядає ритуальною; для досвідченого спостерігача вона лише фіксує формальний статус і не замінює аналізу голосувань.
Кілька епізодів VIII–IX скликань регулярно потрапляють у досьє. Німченко був серед 59 депутатів, які підписали конституційне подання щодо статті 368-2 Кримінального кодексу про незаконне збагачення; 26 лютого 2019 року КСУ визнав норму неконституційною. 18 січня 2018-го він належав до 36 депутатів, що голосували проти закону про український суверенітет над окупованими територіями Донецької та Луганської областей. У листопаді 2019-го його фіксували на неособистому голосуванні; раніше він сам пропонував кримінальну відповідальність за кнопкодавство, але проєкт не став законом.
У серпні 2022 року СБУ затримала Олександра Замирайла — депутата Черкаської міськради, який очолював місцеву фракцію ОПЗЖ і працював помічником Німченка. Спецслужба повідомляла про намір очолити окупаційну адміністрацію Черкащини в разі захоплення регіону. Пізніше справу розглядати за статтею про виправдовування збройної агресії РФ. Самого народного депутата в цих матеріалах як обвинуваченого не фігурує: зв’язок тут кадровий і політичний, не судових вироків щодо нього.
Що показують декларації 2025–2026 років
Після суддівської відставки Німченко отримує довічне грошове утримання судді Конституційного Суду. У повідомленнях про суттєві зміни в майновому стані 2025 року фігурує щомісячна пенсія 192 136 грн від Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві. За підсумками 2025-го журналістські розбори декларацій називали річну суму пенсійних виплат близько 2,3 млн грн; сукупний річний дохід у публічних оглядах сягав понад 3,4 млн грн разом із депутатською зарплатою, відсотками та орендою.
У червні 2026-го з’явилися повідомлення, що депутат судиться з Пенсійним фондом за перерахунок довічного утримання. Правова логіка тут окрема від «звичайної» пенсії за віком: розмір прив’язаний до суддівської винагороди відповідного періоду й формул закону про судоустрій, тому цифри виглядають шоково поруч із середньою пенсією, але випливають із спеціального статусу, а не з депутатського мандата.
У серпні 2025 року в паркінгу супермаркету на проспекті Бажана в Дарницькому районі Києва в нього викрали сумку: посвідчення народного депутата, паспорт, дозвіл на пістолет ПСМ, картки, ключ від авто, шприц-ручку з інсуліном і 29 тис. грн готівки. У жовтні 2025-го Дарницький райсуд визнав винуватця винним у крадіжці в умовах воєнного стану; річ повернули, покарання — 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 3 місяці.
Сім’я в відкритих довідниках: дружина Любов Федорівна Німченко (1953 р. н.), сини Ігор і Дмитро. Саме сімейний контур, а не політичний, найчастіше з’являється в розділах декларацій про спільну готівку й житло в Києві.
| Період | Посада / статус | Що важливо зафіксувати |
|---|---|---|
| 1976–1987 | Суддя й голова районних та міського судів Києва | Старт у Подільському суді, голова Печерського райсуду з 1981-го |
| 1987–1990 | Старший консультант юрвідділу Президії ВР УРСР | Перехід від розгляду справ до законопідготовки |
| 1990–1996 | Суддя Верховного Суду України | З 1995-го — військова колегія, звання юстиції |
| 1996–2005 | Суддя КСУ; заступник Голови у 1996–1999 | Призначення з’їздом суддів; повноваження припинено 19.10.2005 |
| 2014–2019 / з 2019 | Нардеп VIII і IX скликань | «Опозиційний блок», далі ОПЗЖ, від 2022-го — група «Платформа за життя та мир» |
Дані таблиці зіставлені з офіційною біографією Конституційного Суду України (ccu.gov.ua) та карткою народного депутата на порталі Верховної Ради (itd.rada.gov.ua).
Поширені помилки в біографічних довідках
Короткі сайти про політиків повторюють одні й ті самі зсуви дат. Нижче — помилки, які псують навіть добросовісний текст.
- Називати його головою КСУ. Він був заступником Голови три роки, не головою інституції. Формула «очолював суд» у популярних досьє — неточність.
- Зсувати заступництво до 2005 року. Суддівський строк і адміністративна посада всередині суду — різні речі. Після жовтня 1999-го він залишався суддею, але вже не заступником.
- Писати, що 1981–1996 роки минули в «головному управлінні військових судів». Офіційна лінія інша: Печерський райсуд, Президія ВР УРСР, Верховний Суд, і лише з 1995-го — військова колегія.
- Зводити всю політичну біографію до одного партійного ярлика. У 2014-му він ішов як безпартійний за списком «Опозиційного блоку»; у 2019-му — як член ОПЗЖ; після заборони партії — у депутатській групі з іншою назвою. Це три різні юридичні статуси.
- Приписувати йому особистий вирок у справі помічника. Затримання й подальший судовий розгляд стосувалися Олександра Замирайла. Плутанина «нардеп = обвинувачений» тут не підтверджується матеріалами справи.
За моїм досвідом звіряння парламентських карток з енциклопедичними статтями протягом місяця роботи з цією біографією найчастіше ламається саме хронологія 1999/2005 і партійна етикетка 2014/2019/2022. Якщо ці три вузли збіглися — решта тексту зазвичай тримається.
Коли варто відкривати першоджерела, а коли вистачить короткого досьє
Короткого досьє досить, якщо потрібні рік народження, освіта, факт суддівства в КСУ й номер у списку 2019 року. Першоджерела потрібні в чотирьох випадках: коли цитуєте дату призначення чи припинення повноважень; коли пишете про розмір довічного утримання; коли описуєте голосування чи конституційне подання; коли згадуєте кримінальні епізоди оточення. Тоді відкривайте сторінку судді на сайті КСУ, картку на itd.rada.gov.ua, рішення КСУ від 26 лютого 2019 року й реєстр декларацій НАЗК — не переказ новинного заголовка.
Самостійно можна зібрати каркас біографії за пів години. До фахівця з конституційного права варто звертатися, якщо потрібно оцінити правову якість окремих рішень КСУ періоду 1996–2005 років або конструкцію довічного грошового утримання. Журналісту-розслідувачу — якщо тема не біографія, а походження активів: декларація дає цифри, але не автоматично пояснює їхнє джерело.
Чек-лист самоперевірки для читача
- Чи розділено в тексті посади «заступник Голови КСУ» і «суддя КСУ»?
- Чи вказано, хто саме призначав до КСУ (з’їзд суддів, не президент і не Рада)?
- Чи не змішано VIII скликання («Опозиційний блок», № 25) і IX (ОПЗЖ, № 6)?
- Чи позначено, що пенсія 192 тис. грн — суддівське утримання, а не «депутатська пенсія»?
- Чи перевірено голосування 18 січня 2018-го і подання щодо ст. 368-2 КК за стенограмою або рішенням суду, а не за мемом?
- Чи не приписано народному депутату вирок його помічника?
Якщо хоча б два пункти «плавають», краще повернутися до офіційної картки, ніж добирати епітети.
Питання, які найчастіше ставлять про Німченка
Скільки йому років і де саме він народився? 13 вересня 1950 року, село Загородище. У вересні 2026-го йому 76. Район у джерелах фігурує як Чорнобаївський; сучасна адміністративна прив’язка — Золотоніський район Черкаської області.
Чому пенсія така висока порівняно з іншими депутатами? Бо база — не депутатський стаж, а статус судді Конституційного Суду у відставці. Закон передбачає довічне грошове утримання, розмір якого рахують від суддівської винагороди. Саме тому сума потрапляє в щомісячні повідомлення про зміни в майновому стані.
Він досі депутат у 2026 році? Офіційна картка Верховної Ради IX скликання зберігає повноваження з 29 серпня 2019 року. Воєнний парламент не переобирався в звичайному циклі, тому формальний статус на порталі Ради залишається чинним, доки повноваження не припинять окремим рішенням.
Який науковий доробок можна назвати конкретно? Кандидат юридичних наук (1989), професор, понад 30 публікацій. Назви, які повторює офіційна біографія КСУ: монографія про конституційні права і свободи громадян, праці про судову реформу та адміністративне право, текст про Загальну декларацію прав людини, співавторство коментаря до КУпАП.
Як відрізнити юридичну біографію від політичної оцінки? Юридична частина перевіряється датами указів, рішеннями з’їзду суддів і законом про КСУ. Політична — фракцією, голосуваннями й публічними заявами. Змішувати «заслужений юрист» і «опозиційний депутат» в одне моральне речення зручно для заголовка й шкідливо для точності.
Біографія Німченка Василя Івановича тримається на рідкісному для однієї людини стику: районний суд 1970-х, перший склад Конституційного Суду, генеральське звання юстиції й два скликання Ради. Хто читає лише партійний рядок 2019 року — бачить уламок. Хто читає лише орден 2004-го — бачить інший уламок. Повна картина з’являється лише коли ці шари лежать поруч, без прикрас і без купюр.