У родині Сергія Григоровича Кривоноса військова справа стала не просто професією, а способом життя, що передається з покоління в покоління. Генерал-майор запасу, колишній перший заступник командувача Сил спеціальних операцій і заступник секретаря РНБО народився 26 липня 1970 року в Кременчуці в простій робітничій сім’ї. Його особисте життя тісно переплетене з армійською долею — дружина Олена теж носить погони, донька Анна обрала той самий шлях, а брат Станіслав пройшов через вогонь АТО.
Шлюб із Оленою Василівною триває з 1994 року. Саме тоді молодий лейтенант, щойно закінчивши училище, створив сім’ю, яка згодом стала справжньою опорою під час найважчих випробувань. Донька Анна продовжила традицію, обравши військову службу. Брат Станіслав — ветеран АТО, інвалід війни, який служив у спецпідрозділах Збройних Сил і Національної гвардії.
Ця родина ніколи не афішувала приватне життя. Проте відкриті факти з декларацій, біографічних досьє та інтерв’ю малюють картину людей, для яких захист України — спільна справа. У 2025–2026 роках Сергій Кривонос очолює Інститут глобальної цивільної безпеки в Варшаві, а родина продовжує триматися разом попри відстані й виклики часу.
Дитинство і корені: від Кременчука до сибірських морозів
Сергій Григорович з’явився на світ у промисловому Кременчуці Полтавської області. Батьки працювали простими робітниками. Коли хлопцеві виповнилося шість років, родина вирушила до Сибіру — батько влаштувався на роботу в Сургуті Ханти-Мансійського округу. Там майбутній генерал закінчив перші три класи школи. Саме з тих місць пішов його позивний «Юган» — на честь місцевої річки.
Повернення в Україну, навчання в кременчуцькій школі № 31 і професійно-технічному училищі № 19 сформували характер. Після училища юнак деякий час працював на місцевому нафтопереробному заводі. Проте армія вже кликала. У грудні 1988 року його призвали, і він потрапив у розвідувальний батальйон. Це визначило все подальше життя.
У родині пам’ятали і про більш давні корені. Двоюрідний дід викладав музику майбутнім композиторам Георгію та Платону Майбородам. Бабуся була росіянкою з Нижньогородської губернії, а дідусь із бабусею служили офіцерами й мали нагороди за Другу світову війну. Такий фон не міг не вплинути на вибір шляху.
Олена Кривонос: дружина, офіцер і надійний тил
У 1994 році, одразу після закінчення військового училища, Сергій одружився з Оленою Василівною. Дівчина походила з кременчуцької педагогічної родини, але згодом сама обрала військову службу. За даними декларацій, вона проходить службу у військовій частині А0351.
Олена не просто підтримувала чоловіка — вона стала повноправною учасницею армійського життя. Має за плечима десятки парашутних стрибків. Їхній союз пройшов через роки розлук, переїздів і військових операцій. Коли Сергій командував обороною Краматорського аеродрому в 2014 році чи пізніше брав участь у захисті Києва, дружина залишалася надійним тилом.
У деклараціях фігурують доходи Олени як військовослужбовця. Родина ніколи не демонструвала розкоші — квартира, скромне майно, життя, підпорядковане службі. Саме така тиха сила часто стає вирішальною для офіцерів, які проводять місяці й роки далеко від дому.
Донька Анна: продовження військової традиції
Анна Сергіївна Кривонос пішла стопами батьків. Вона також обрала військову кар’єру і служить у структурах Міністерства оборони. У відкритих джерелах згадується, що донька закінчувала військовий навчальний заклад і продовжує службу.
Для родини, де і батько, і мати носять погони, такий вибір виглядає природним. Анна росла в атмосфері дисципліни, відповідальності й постійних переїздів, пов’язаних зі службою батька. Кілька змін шкіл стали звичною справою. Проте це не зламало, а загартувало характер.
Сьогодні донька — повноцінний член військової династії. Її шлях підтверджує, що для Кривоносів служба — не тимчасова робота, а сімейна цінність, яку передають далі.
Брат Станіслав: ветеран АТО і бойовий досвід
Молодший брат Станіслав також обрав військову стежку. Він служив у спецпідрозділах Збройних Сил України та Національної гвардії. Під час АТО неодноразово брав участь у бойових діях, отримав поранення і став інвалідом війни.
У відкритих джерелах підкреслюється, що Станіслав — ветеран, який пройшов важкі випробування на сході України. У той час, коли старший брат командував обороною важливих об’єктів, молодший теж був на передовій. Родинний зв’язок у такі моменти стає особливо міцним.
Деякі публікації містять суперечливі відомості щодо долі брата, однак найбільш авторитетні біографічні досьє та матеріали 2019–2025 років одностайно називають його живим ветераном і інвалідом війни. Саме ця версія підтверджується кількома незалежними джерелами.
Цікаві факти про родину Кривоносів
За відкритими даними та спогадами можна зібрати кілька деталей, які краще розкривають характер цієї сім’ї.
- Позивний Сергія «Юган» з’явився ще в дитинстві в Сибіру і залишився з ним на все життя.
- Олена не лише підтримувала чоловіка морально — вона сама стала кадровою військовослужбовцею і має досвід парашутних стрибків.
- Донька Анна змінювала школи через службові переміщення батька, але це не завадило їй обрати військову освіту.
- Брат Станіслав кілька разів був поранений під час АТО і отримав статус інваліда війни.
- У деклараціях родина ніколи не фігурувала з розкішним майном — життя підпорядковане службі.
Ці деталі показують, що за генеральськими зірками стоїть звичайна, але надзвичайно міцна українська родина, яка живе за законами честі й обов’язку.
Як родина переживала ключові моменти кар’єри
2014 рік став випробуванням для всієї сім’ї. Сергій командував обороною Краматорського аеродрому протягом 47 днів. У той самий період брат Станіслав воював на сході. Дружина й донька чекали вдома, знаючи, що кожен день може стати останнім.
Пізніше, під час повномасштабного вторгнення, Сергій брав участь у захисті київського аеропорту «Жуляни». Родина знову опинилася в становищі, коли чоловік і батько ризикує життям. Саме в такі моменти проявляється справжня сила союзу Олени й Сергія — підтримка без зайвих слів.
У 2019 році Кривонос балотувався в президенти, але зняв кандидатуру на користь Петра Порошенка. Рішення було продиктоване розумінням ситуації в країні. Родина в такі періоди залишалася поза публічним простором, зберігаючи приватність.
Сучасний етап: Варшава і нові горизонти
З березня 2025 року Сергій Кривонос очолює Інститут глобальної цивільної безпеки на базі Академії військових рекрутів «Штурм» у Варшаві. Робота за кордоном означає нові виклики для сім’ї. Проте досвід багаторічних розлук через службу допомагає долати відстань.
Олена продовжує службу в Україні. Донька Анна також залишається в системі Міністерства оборони. Брат Станіслав, як ветеран, має свій шлях реабілітації й підтримки. Незважаючи на географічну роз’єднаність, родина зберігає єдність.
У відкритих джерелах підкреслюється, що Кривоноси ніколи не використовували службове становище для особистого збагачення. Декларації підтверджують скромний спосіб життя, характерний для професійних військових.
| Член родини | Роль | Ключові факти |
|---|---|---|
| Олена Кривонос | Дружина, військовослужбовець | Шлюб з 1994, служба у ВЧ А0351, парашутні стрибки |
| Анна Кривонос | Донька, офіцер | Військова освіта і служба в системі Міноборони |
| Станіслав Кривонос | Брат | Ветеран АТО, інвалід війни, служба в спецпідрозділах |
Інформація зібрана на основі відкритих біографічних досьє та матеріалів mind.ua і uk.wikipedia.org.
Сім’я Сергія Кривоноса залишається прикладом того, як особисте життя і державна служба можуть існувати в тісному переплетенні. Від робітничого Кременчука через сибірське дитинство, армійські училища, бої 2014-го і 2022-го до роботи в Польщі — цей шлях пройдений не наодинці. Поруч завжди були люди, які розуміють ціну погонів і готові розділити і перемоги, і втрати.