Артур Гранц народився 5 травня 1971 року в Баку й уже понад три десятиліття будує бізнес-імперію, що поєднує українські аеропорти, міжнародні бренди та медіа. Сьогодні він — мажоритарний власник компанії «УЯВи!», яка видає Forbes Ukraine, та співвласник найбільшої мережі безмитних магазинів BF&GH Travel Retail Limited у партнерстві з німецькою Gebr. Heinemann. Його шлях — це класична історія пострадянського підприємця, який почав з ринкових прилавків і дійшов до проєктів вартістю в сотні мільйонів доларів.
У 2020 році, у розпал пандемії, Гранц повернув до України журнал Forbes. Компанія «УЯВи!» одразу випустила україномовну версію, і дві третини передплатників обрали саме її. За п’ять років видання пережило війну, отримало Forbes Courage Award у 2023-му та продовжило ліцензію ще на п’ять років у 2024-му. Паралельно мережа duty free, якою він керує спільно з німецькими партнерами, сплатила українським аеропортам понад 100 мільйонів доларів до повномасштабного вторгнення — суму, що фактично окупила будівництво термінала D у Борисполі.
Коріння та перші кроки: Баку, Єреван, Мінськ
Сім’я Гранца має вірменське коріння — батько родом з Карабаху. Після подій 1988–1989 років родина переїхала до Єревана. Артур мріяв про дипломатію, вивчав іноземні мови, але вступити на бажаний факультет не вдалося. Він опинився в Мінську, де закінчив Білоруський державний університет.
Саме там, на третьому курсі, почався його бізнес. Студент продавав на ринку китайські пуховики та золоті ланцюжки з Вірменії. Ці перші продажі дали не лише гроші, а й розуміння головного правила: шукати дефіцит і пропонувати рішення, коли офіційна економіка ще тільки народжувалася.
1990-ті: народження підприємця в хаосі пострадянського простору
Кінець 80-х — початок 90-х став часом тотального дефіциту. Гранц налагодив імпорт продуктів харчування до Білорусі та Росії: соняшникову та вершкову олію з Польщі та Аргентини, маргарин з Фінляндії, курячі стегенця зі США, цукор-сирець з Бразилії. На піку обсяги сягали 15 тисяч тонн окорочків і до 40 тисяч тонн олії та цукру щомісяця. Тільки на цукрі оборот сягав 12 мільйонів доларів на місяць.
Він також почав розливати сік з польського концентрату Hortex на білоруському заводі — це був один з перших прикладів сучасного брендингу в регіоні. Проєкт завершився болісно через порушення контракту, але дав досвід роботи з якістю та логістикою.
Литва та перші серйозні проєкти
На початку 2000-х Гранц переїхав до Литви, отримав посвідку на проживання. Він реконструював старі склади під Вільнюсом, отримав ліцензію митного складу та створив логістичний хаб. Президент Литви Валдас Адамкус нагородив компанію як найдинамічнішу іноземну фірму. Пізніше склади продали норвежцям удвічі дорожче.
Тоді ж з’явився амбіційний план — 50 мільйонів доларів на будівництво 20 торговельних центрів у Києві разом з литовськими партнерами. Криза 2008 року зруйнувала проєкт, але Гранц уже встиг відчути масштаб і ризики великого будівництва.
Україна: цукор, логістика та партнерства, що змінили гру
З 2006 року основна діяльність перемістилася до України. Гранц постачав сировину для цукрових заводів — зокрема сироп з чистого бразильського цукру. Це було легально, але використовувало прогалину в митному законодавстві. Завдяки таким поставкам ціни стабілізувалися, а деякі заводи модернізувалися. Він познайомився з Андрієм Іванчуком та Леонідом Юрушевим. Разом з останнім збудували 100 тисяч квадратних метрів логістичного комплексу біля Борисполя з митним складом та проєктами бізнес-авіації. Криза 2008-го змусила Юрушева викупити частку, але досвід залишився.
Партнерство з Gebr. Heinemann та трансформація duty free в Україні
Зустріч з братами Хайнеманн на початку 2000-х стала поворотною. Німецька сімейна компанія Gebr. Heinemann працює з 1879 року і має магазини по всьому світу. Гранц запропонував відкрити сучасний duty free у новому терміналі F Борисполя. У 2010-му проєкт запустили. Магазини отримали ресторани T.G.I. Fridays, Costa Coffee (тоді ще відсутній у материковій Україні) та флагманський магазин «Шахтаря».
У 2014 році, коли мало хто ризикував, компанія виграла тендер на 10 років оренди 15 тисяч квадратних метрів у терміналах D та F Борисполя. Ставка оренди була на рівні ЦУМу плюс відсоток від обороту — модель, яка вигідно відрізнялася від фіксованої плати. До повномасштабного вторгнення аеропорт отримав понад 100 мільйонів доларів. Це покрило вартість будівництва всього термінала D, який Україна фінансувала позикою з Японії.
Гранц наполіг на відкритті магазинів на наземних прикордонних переходах — раніше Heinemann працювала лише в аеропортах. Компанія також виграла тендер на частину термінала у Львові перед вторгненням. За роки співпраці сплачено близько мільярда гривень податків і соціальних внесків та 2,7 мільярда гривень орендної плати аеропортам.
Лише магазинами duty free компанія повернула державі вартість будівництва цілого термінала.
2020: «УЯВи!» та відродження Forbes Ukraine
30 березня 2020 року стало відомо, що компанія «УЯВи!» (мажоритарний власник — Артур Гранц) отримала ліцензію на видання Forbes в Україні. Вже 29 травня вийшов перший номер — рекордна швидкість для запуску Forbes у світі. Команда зібралася за лічені тижні.
Гранц одразу наполіг на повноцінній україномовній версії. «Тоді це ще не було стандартом», — згадував він. Дві третини передплатників обрали саме українську мову. У 2023 році редакція отримала Forbes Courage Award за стійкість під час війни. У 2024-му ліцензію продовжили ще на п’ять років.
Forbes Ukraine став не просто журналом, а платформою для бізнес-спільноти, яка шукає оптимістичні сценарії відновлення країни. Гранц неодноразово підкреслював: «Україна відвоює своє достойне майбутнє. Все тільки починається».
Сучасні горизонти: Балтія, біопаливо та філософія «не боюсь втрачати»
Сьогодні Гранц живе між Вільнюсом та Ригою. Він розвиває проєкти в сфері hospitality у країнах Балтії та будує завод з виробництва біопалива для літаків у Ризькому порту вартістю 100 мільйонів доларів. Це вклад у майбутнє авіації — перехід на стале авіаційне паливо (SAF) стає глобальним трендом через вимоги ЄС щодо декарбонізації.
Його життєва філософія проста й жорстка: «Не боюсь втрачати». Якщо забирають бізнес — не страшно. «Я знаю: усе відкотиться назад, настане мій час». Він цінує партнерів, які пройшли з ним кризи, і вважає, що головне — не тремтіти перед можливостями. За 2022–2024 роки компанії Гранца сплатили 112 мільйонів гривень податків, а на благодійність (дрони, протези, евакуації) — 133 мільйони гривень.
Цікаві факти про Артура Гранца
- У студентські роки продавав китайські пуховики та вірменські золоті ланцюжки на мінському ринку «Динамо».
- На піку 1990-х його імпортні операції сягали 40 тисяч тонн продукції щомісяця — оборот тільки на цукрі сягав 12 мільйонів доларів.
- Разом з Gebr. Heinemann приніс в українські аеропорти Costa Coffee та T.G.I. Fridays ще до того, як вони стали звичними.
- Магазини duty free сплатили аеропорту Бориспіль понад 100 мільйонів доларів — повну вартість будівництва термінала D.
- Запустив Forbes Ukraine за рекордні шість тижнів у розпал пандемії 2020 року.
- За 2022–2024 роки його компанії перерахували 112 мільйонів гривень податків та 133 мільйони на благодійність.
- Будує 100-мільйонний завод біопалива для літаків у Ризькому порту — внесок у зелену авіацію Європи.
- Отримав нагороду від президента Литви Валдаса Адамкуса як найдинамічніша іноземна компанія.
Хронологія ключових подій
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1971 | Народження в Баку |
| Початок 1990-х | Перші ринкові продажі та імпорт продуктів |
| Початок 2000-х | Переїзд до Литви, логістичні проєкти |
| 2010 | Відкриття duty free у терміналі F Борисполя з Gebr. Heinemann |
| 2014 | Виграш тендеру на термінали D та F Борисполя |
| 2020 | Запуск Forbes Ukraine через «УЯВи!» |
| 2023 | Forbes Courage Award для редакції |
| 2024 | Продовження ліцензії Forbes на 5 років |
| 2025+ | Будівництво заводу біопалива в Ризі, розвиток hospitality у Балтії |
«Не боюсь втрачати. Якщо забрали бізнес — мені не страшно. Я знаю: усе відкотиться назад, настане мій час».
Артур Гранц демонструє рідкісну комбінацію: здатність бачити ніші там, де інші бачать лише проблеми, та вміння будувати довгострокові партнерства з західними компаніями, зберігаючи при цьому глибоку прив’язаність до України. Його історія — це не лише про гроші, а про те, як один підприємець може впливати на інфраструктуру країни, медіа-простір і навіть на майбутнє зеленої авіації в регіоні.
Сьогодні, коли Україна шукає шляхи відновлення, досвід таких людей, як Гранц, стає особливо цінним: він показує, що навіть у найскладніші часи можна знаходити можливості, зберігати репутацію та вкладати ресурси в майбутнє. Все тільки починається.