Глиняний Леонід Петрович — один із найзаможніших депутатів Київської обласної ради, бізнесмен із глибоким корінням у Білій Церкві та довкола неї, людина, чиє ім’я вже понад десятиліття фігурує в історіях про аграрні активи, енергетику та корпоративні конфлікти. Народився він 9 червня 1964 року в селі Савинці колишнього Рокитнянського району Київської області, а сьогодні мешкає в Білій Церкві. Його кар’єра почалася з технічних спеціальностей і поступово переросла у володіння частками в комбінатах хлібопродуктів, цукрових заводах, теплоелектроцентралі та інших підприємствах. Як депутат від «Європейської солідарності» він працює в обласній раді з 2015 року, а в публічному просторі його ім’я найчастіше згадують поруч із деклараціями про значні статки та історіями корпоративних спорів.
Шлях Леоніда Петровича від сільського хлопця до впливової фігури місцевої політики й бізнесу складений із десятків маленьких кроків, кожен із яких додавав новий шар впливу. Він не є публічним політиком у класичному розумінні — рідко дає великі інтерв’ю, майже не веде активної медійної кампанії, проте його рішення щодо земель, енергетики та промислових активів відчувають багато хто в регіоні. Саме тому детальний розгляд його біографії, бізнес-портфеля та політичної діяльності допомагає зрозуміти, як формується сучасна регіональна еліта Київщини.
Ранні роки та освіта Глиняного Леоніда Петровича
Дитинство та юність майбутнього депутата пройшли в звичайному селі на Київщині, де після школи хлопець обрав практичну спеціальність. У середині вісімдесятих він вступив до Білоцерківського технікуму м’ясної та молочної промисловості. Під час навчання проходив виробничу практику на Первомайському м’ясокомбінаті, де отримав кваліфікацію машиніста аміачних і холодильних установок другого розряду. У 1986 році Леонід Петрович закінчив технікум із дипломом техніка-механіка і майже одразу пішов працювати.
Перші трудові записи виглядають доволі строкато. Слюсар четвертого розряду в тресті «Білоцерківхімбуд», матрос на Ризькій базі рефрижераторного флоту, слюсар із ремонту землерийної техніки в об’єднанні «Забайкалзолото» — усе це вмістилося в один 1986 рік. Потім були посади механіка, інженера енергомеханічної групи, робота в кооперативі «Теплоенергетик» і в приватному підприємстві «Будівельник». Такий різнобічний досвід дав йому розуміння реальної економіки підприємств, а не лише теорії з підручників.
Вищу освіту Леонід Петрович здобув уже в дорослому віці. У 2001–2006 роках він навчався в Білоцерківському державному аграрному університеті (нині національний) і отримав диплом менеджера. Цей крок збігся з періодом, коли він уже активно будував власний бізнес і потребував системних знань з управління. Освіта не стала для нього формальністю — вона допомогла структуровано підходити до управління активами, які з’являлися один за одним.
Бізнес-кар’єра: від цукрового заводу до теплоелектроцентралі
Справжній бізнес-старт Глиняного Леоніда Петровича припадає на середину дев’яностих. У 1996 році він став засновником ТДВ «Шамраївський цукровий завод», а наступного року — ТОВ «Білоцерківець». У 1997–2002 роках обіймав посаду заступника голови правління ВАТ «Білоцерківець». Саме тоді почала формуватися мережа підприємств, пов’язаних із переробкою сільськогосподарської продукції та торгівлею.
Ключовим активом стала Білоцерківська теплоелектроцентраль. З 2002 по 2005 рік Леонід Петрович очолював спостережну раду підприємства, потім майже десять років працював радником дирекції та наглядової ради, а з 2015 року займає посаду заступника генерального директора. Паралельно він розвивав інші напрямки. У 2009 році став співвласником ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» — підприємства, яке, за окремими оцінками, забезпечувало значну частку експорту подібної продукції з України. У 2012 році з’явилася участь у ЗНВКІФ «Акорд-Фінанс», а в 2015-му — заснування «Зевс-Агро».
Портфель компаній, пов’язаних із Глиняним, включає також торгові структури («Світ торгівлі», «АБФ Сервіс»), нерухомість і благодійний фонд. За даними відкритих реєстрів, у різні періоди він був бенефіціаром або керівником у десятках юридичних осіб. Такий розмах дозволив йому стати одним із найбільших місцевих гравців у аграрному та енергетичному секторах Київщини. Водночас бізнес-модель часто будувалася на партнерстві з іншими впливовими фігурами регіону, що згодом давало підстави для публічних дискусій.
Політична діяльність у Київській обласній раді
У політику Глиняний Леонід Петрович увійшов уже з солідним бізнес-досвідом. У 2014 році він балотувався самовисуванцем до Верховної Ради по 92-му мажоритарному округу, набрав понад 12 тисяч голосів і посів третє місце. Успіх прийшов наступного року: у 2015-му його обрали депутатом Київської обласної ради VII скликання від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» по мажоритарному округу. З того часу він постійно працює в обласній раді.
У 2020 році Леонід Петрович знову став депутатом — уже VIII скликання — від партії «Європейська солідарність» (список №13, округ 2). Він входить до фракції «Європейська солідарність» і працює в постійній комісії з питань капітального будівництва, архітектури, транспорту, зв’язку, паливно-енергетичного забезпечення та розвитку інфраструктурних об’єктів. У 2019 році знову пробував сили на виборах до парламенту, але зняв свою кандидатуру.
Політична позиція Глиняного виглядає прагматичною. Він не належить до найгучніших спікерів фракції, проте бере участь у рішеннях, які стосуються регіонального розвитку, будівництва та енергетики. Саме ці напрямки збігаються з його бізнес-інтересами, що робить його впливовим голосом у питаннях, важливих для Білої Церкви та навколишніх громад.
Майно, декларації та фінансовий стан
За відкритими даними декларацій, Глиняний Леонід Петрович протягом багатьох років входить до числа найбагатших депутатів Київської обласної ради. У декларації за 2018 рік фігурували 13 земельних ділянок, житловий будинок, кілька нежитлових приміщень, квартира в Києві, автомобіль Land Rover 2014 року, мотоцикл BMW R nineT Pure, колекція зброї та швейцарські годинники. Грошові активи включали сотні тисяч доларів і євро готівкою.
Пізніші декларації (за 2023–2025 роки) показують збереження значних грошових активів — десятки мільйонів гривень, сотні тисяч доларів і близько 400 тисяч євро. Земельний банк складає близько 13–14 гектарів. Сумарний дохід у окремі роки перевищував 20–30 мільйонів гривень, хоча структура доходів змінювалася: від повернення внесків зі статутного капіталу до дивідендів і зарплати на теплоелектроцентралі. Ці цифри регулярно потрапляють у рейтинги найзаможніших місцевих політиків.
Благодійний фонд імені Леоніда Глиняного, зареєстрований у 2015 році, декларував підтримку військових 72-ї бригади, місцевих лікарень і спортивних клубів. Громадська організація «Економічний розвиток Київщини» також пов’язана з його ім’ям. Ці структури дозволяли поєднувати бізнес-активність із соціальною складовою, хоча масштаб їхньої діяльності залишається предметом окремих оцінок.
Цікаві факти про Глиняного Леоніда Петровича
Один із найпримітніших моментів біографії — різкий перехід від робочих спеціальностей до управління великими активами. Усього за кілька років після технікуму він уже засновував цукровий завод. Ще один факт: у деклараціях різних років можна простежити, як змінювався склад сім’ї — від згадок про дружину до статусу розлученого з сином. Третій момент стосується мотоцикла BMW R nineT Pure — рідкісного для місцевих політиків транспортного засобу, який з’явився в декларації разом із Land Rover. Нарешті, участь у ЗНВКІФ «Акорд-Фінанс» із кіпрськими елементами в структурі власності довгий час залишалася предметом уваги антикорупційних моніторингових організацій.
Корпоративні конфлікти та публічні дискусії
Ім’я Глиняного Леоніда Петровича неодноразово з’являлося в матеріалах про корпоративні спори. Найбільш резонансною стала історія навколо ТОВ «Преміорі» — компанії, яка виробляла шини на потужностях колишнього заводу «Росава». У 2020 році 80 % частки було переписано на Глиняного. Британська Premiorri LTD оскаржила цю операцію. Після багаторічних судових процесів Верховний Суд у лютому 2025 року визнав передачу частки фіктивною і повернув права британській компанії. Водночас афілійовані структури ініціювали процедуру банкрутства підприємства, що дозволило зберігати певний вплив на активи.
Раніше з’являлися повідомлення про спроби отримати контроль над земельними ділянками сільськогосподарських кооперативів на Київщині. У квітні 2019 року місцеві жителі зверталися до народних депутатів зі скаргами на дії, які вони кваліфікували як рейдерські. Окремі медіа називали Леоніда Петровича «некоронованим хрещеним батьком рейдерства» — формулюванням, яке він сам ніколи публічно не коментував. Також згадувалися зв’язки з бізнесменом Костянтином Жеваго та політиком Ігорем Кононенком, які, на думку журналістів, допомагали вирішувати окремі питання.
У 2026 році з’явилася інформація про інтерес Національного антикорупційного бюро України до діяльності депутата. Причиною називали швидке зростання статків на тлі арештів активів колишнього партнера та можливі схеми навколо стратегічних підприємств Білої Церкви. Станом на середину 2026 року офіційних повідомлень про підозру не було, проте сам факт уваги НАБУ суттєво підвищив публічний інтерес до особи Глиняного.
Попри всі суперечливі епізоди, Леонід Петрович залишається чинним депутатом обласної ради і продовжує управляти бізнесом. Його історія добре ілюструє, як у сучасній Україні переплітаються місцева політика, промислові активи та судова система. Для жителів Білої Церкви та навколишніх районів він є фігурою, чиї рішення відчуваються в тарифах на тепло, в роботі підприємств і в земельних питаннях. Саме тому детальне знання його біографії та бізнес-шляхху залишається актуальним для всіх, хто стежить за розвитком Київщини.