Андрій Іванович Пальчевський народився 16 липня 1961 року в Києві. Його біографія нагадує крутий серіал про людину, яка кілька разів змінювала країни, професії і навіть громадянство, але завжди залишалася в центрі уваги. Сьогодні його ім’я асоціюється з медичною клінікою Eurolab, телевізійними ефірами, короткою міністерською кар’єрою та гучною, хоча й невдалою, спробою стати мером Києва. Для одних він — успішний підприємець, який побудував бізнес із нуля після повернення в Україну. Для інших — постать із надто заплутаним минулим, яке досі породжує питання.
Ця людина пройшла шлях від військового перекладача в Лаосі до власника однієї з відомих приватних лабораторій столиці. Його історія — це суміш радянської дисципліни, російського бізнесу дев’яностих, українського медійного простору і політики, яка іноді більше схожа на шоу, ніж на державну службу. І саме тому інтерес до Андрія Пальчевського не зникає навіть у 2026 році, коли він уже менше з’являється на політичній арені, а більше зосереджений на своєму бізнесі.
Дитинство, сім’я та освіта: формування характеру в офіцерській родині
Андрій Пальчевський виріс у сім’ї військового. Батько служив військовим перекладачем, і через це частина дитинства хлопця пройшла за кордоном — зокрема на Кубі, де він закінчував школу при радянському посольстві. Сам він неодноразово підкреслював, що його усиновив Іван Пальчевський, і саме ця родина сформувала в ньому жорстке відчуття відповідальності та вміння тримати удар. Дід по матері був інженером із Донбасу, який згодом зробив кар’єру в паливній промисловості. Цей контраст між простим походженням і високими посадами, мабуть, і дав майбутньому бізнесменові розуміння, що життя може різко змінюватися.
Шкільну освіту він здобував у київській школі № 51 (нині Ліцей міжнародних відносин), де вчився добре і вже тоді цікавився точними науками. Після школи обрав нестандартний шлях — Військовий інститут іноземних мов Міністерства оборони СРСР у Москві. Там готували перекладачів для армії, офіцерів військової прокуратури та спеціалістів із пропаганди. Пальчевський вивчив кілька мов, зокрема лаоську, англійську, а згодом додав івриту та тайської. Ця освіта стала фундаментом для всього подальшого життя: вона навчила його швидко адаптуватися, працювати в чужому середовищі й не губитися в складних ситуаціях.
Вже в інституті проявився його характер. Він не просто вчив мови — він вивчав культуру країн, із якими працював. Пізніше це допоможе йому в бізнесі, коли доведеться вести переговори з іноземними партнерами і будувати компанії з нуля.
Військова служба та роки в Лаосі
З 1983 по 1991 рік Андрій Пальчевський служив у Збройних силах СРСР. Найдовший і найцікавіший період — шість років у Лаосі, де він працював військовим перекладачем. Уявіть собі молодого офіцера в тропічній країні, де радянські спеціалісти допомагали місцевій владі, а навколо вирувало життя, зовсім несхоже на київське чи московське. Там він не лише перекладав, а й занурювався в місцеву культуру, вчився знаходити спільну мову з людьми, які жили зовсім іншими цінностями.
Цей досвід сильно вплинув на нього. Пізніше Пальчевський розповідав, що саме Лаос навчив його гнучкості та вміння бачити ситуацію з різних сторін. Після демобілізації він недовго викладав англійську в московському Інституті міжнародних відносин, але швидко зрозумів, що викладацька робота — не його стежка. Почалися дев’яності, і перед ним відкрився світ бізнесу.
Бізнес у Росії та повернення в Україну
У дев’яностих Андрій Пальчевський активно працював у Росії. Він очолював російське представництво американської компанії Monsanto (Nutrasweet AG) у 1991–1993 роках, а потім створив і довго керував компанією «Квест ЮТС», яка займалася технологіями пивоваріння і стала однією з найбільших у своїй галузі. Він входив до ради директорів «Челябінськпива» і навіть виступав експертом із якості алкоголю на «Радіо Свобода». Бізнес йшов успішно, але в якийсь момент конкуренти почали діяти жорстко. За його словами, його намагалися отруїти дев’ять разів, і після останньої госпіталізації вже в Києві він остаточно вирішив переїхати в Україну.
Рішення повернутися додому він ухвалив близько 2004–2005 років. Продав російський бізнес і почав будувати нове життя в Києві. У серпні 2009 року отримав українське громадянство. Саме тоді з’явилася ідея створити медичну клініку, яка зможе давати якісні аналізи і допоможе людям, що зіткнулися з проблемами здоров’я.
Eurolab: головний бізнес-проєкт
Медичний центр Eurolab став візитівкою Андрія Пальчевського. Заснований у 2004 році, він швидко виріс у мережу лабораторій, яка пропонує широкий спектр аналізів. Пальчевський сам був фінансовим директором клініки у 2005–2009 роках, а пізніше очолив благодійний фонд із тією ж назвою. Фонд допомагав дітям із важкими захворюваннями, і ця діяльність додавала публічному образу підприємця людського виміру.
Саме Eurolab потрапив у центр уваги у 2019 році, коли Володимир Зеленський здавав там аналізи перед дебатами з Петром Порошенком. Цей епізод викликав багато розмов і звинувачень у дружбі з майбутнім президентом, хоча сам Пальчевський стверджував, що вони зустрічалися лише кілька разів. Клініка продовжує працювати і в 2026 році, залишаючись основним активом бізнесмена. Паралельно він заснував і інші компанії: «Харчова ароматика», «Центр лабораторних досліджень», «Сіті Інвест Сервіс» та навіть авіаційні проєкти.
Коротка політична кар’єра в уряді Азарова
У березні 2010 року Андрій Пальчевський отримав посаду першого заступника міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту в уряді Миколи Азарова. Він пропрацював лише три з половиною місяці — до середини липня того ж року. Причини звільнення офіційно звучали як добровільна відставка через «спротив системі». Насправді навколо нього вже тоді виник скандал щодо можливого російського громадянства. У Кабміні стверджували, що він подав заяву про відмову від громадянства РФ у вересні 2009 року, але питання повністю не зникло.
На цій посаді Пальчевський курував державні підприємства міністерства і активно підтримував спорт. Він був почесним президентом Федерації біатлону та віце-президентом Асоціації тхеквондо. Після виходу з уряду він на деякий час відійшов від політики, зосередившись на бізнесі та телебаченні.
Медіа-кар’єра: від ток-шоу до політичного експерта
З 2011 року Андрій Пальчевський активно з’являється на телебаченні. Він вів програми «Глибоке буріння» на Першому національному, ток-шоу «Про життя» на «Інтері», а також виступав на радіо. Пізніше став політичним експертом на каналах 112 Україна, NewsOne та «Наш». Його стиль — різкий, іноді провокаційний, із великою кількістю особистих історій і порівнянь. Він уміє тримати увагу глядача, і саме це зробило його помітною фігурою в українському медійному просторі.
У 2019–2020 роках він кілька разів брав участь у програмі «60 хвилин» на російському державному каналі «Росія 1». Ці появи викликали хвилю критики в Україні. Пальчевський пояснював, що хотів показати можливість діалогу з новою українською владою, але багато хто побачив у цьому спробу грати на два фронти.
Партія «Перемога Пальчевського» та вибори 2020 року
У червні 2020 року Андрій Пальчевський оголосив про створення власної політичної сили — «Перемога Пальчевського». Партія позиціонувала себе як центристська, з акцентом на безпеку, економічний протекціонізм, доступну медицину та соціальний захист. На місцевих виборах того ж року він балотувався в мери Києва як самовисуванець і набрав близько 4,5–5,4 % голосів (залежно від підрахунку), посівши шосте місце. Партія отримала 4,56 % і не пройшла до міської ради.
Кампанія була гучною: білборди по всьому Києву, активна реклама в соцмережах, підтримка окремих медіа. Водночас журналісти фіксували штучну розкрутку з боку ресурсів, які раніше асоціювалися з проросійськими наративами. Національне агентство з питань запобігання корупції виявило порушення у фінансовій звітності партії — зокрема, ймовірне використання підставних донорів і заниження витрат на рекламу. Після виборів партія подала кілька десятків позовів із вимогою скасувати результати, але всі вони були відхилені.
Після 2020 року політична активність Пальчевського помітно зменшилася. Партія формально існує, але реальної роботи майже не веде. Станом на 2026 рік Андрій Пальчевський живе і працює в Києві, зосередившись на розвитку Eurolab і благодійних проєктах.
Особисте життя
Пальчевський був одружений із Оленою Пальчевською близько тридцяти років. Шлюб розпався у 2012 році з ініціативи дружини. У них двоє дітей від першого шлюбу: син Андрій (1985 р.н.) і донька Анна (1989 р.н.). Від другого союзу (офіційно не зареєстрованого) у нього двоє синів — Роман (2005 р.н.) і Федір (2008 р.н.), обидва народилися в Москві. Батько чотирьох дітей неодноразово підкреслював, що сім’я для нього — важлива цінність, хоча публічно про особисте життя розповідає мало.
Цікаві факти про Андрія Пальчевського
Життя цієї людини повне несподіваних деталей, які рідко потрапляють у сухі біографічні довідки. Ось кілька з них, які допомагають краще зрозуміти масштаб його досвіду.
- Він професійно захоплюється мореплавством і закінчив морську школу в Барселоні. У власності має кілька яхт — парусну, спортивну та моторну.
- Володіє щонайменше чотирма іноземними мовами, серед яких лаоська — досить рідкісне вміння навіть серед професійних перекладачів.
- У 1995 році балотувався до Державної думи Росії від «Партії любителів пива». Сам він називав це сатирою на тогочасну російську політику.
- Дев’ять разів потрапляв до лікарні через спроби отруєння, за його словами, і саме останній випадок у Києві підштовхнув до створення медичної клініки.
- Підтримував спорт не лише словами: був почесним президентом Федерації біатлону України і фінансово допомагав окремим федераціям.
Ці деталі показують людину, яка ніколи не сиділа на місці і завжди шукала нові горизонти — від тропічного Лаосу до київських лабораторій і телевізійних студій.
Скандали та суперечливі моменти
Найбільше запитань до Андрія Пальчевського завжди викликало його минуле в Росії та можливе подвійне громадянство. У 2010 році, коли він працював у міністерстві, і особливо у 2020-му під час мерської кампанії, у мережі з’являлися документи, які нібито підтверджували наявність російського паспорта. Сам він це категорично заперечував, заявляючи, що відмовився від громадянства РФ ще у 2009 році. Питання так і залишилося без остаточної публічної відповіді з боку державних органів.
Другий блок претензій стосується участі в російських пропагандистських шоу та характеру виборчої кампанії 2020 року. Журналісти фіксували, що його активно просували сайти з репутацією поширювачів проросійських матеріалів. Фінансові порушення, виявлені НАЗК, також додали тіні. Водночас сам Пальчевський завжди позиціонував себе як людину, яка хоче миру і діалогу, і критикував як попередню, так і чинну владу.
Українське суспільство розділене в оцінках цієї фігури. Хтось бачить у ньому талановитого бізнесмена і яскравого комунікатора. Хтось — людину з надто гнучкою позицією, яка в різні періоди вміла знаходити спільну мову з різними політичними силами.
Андрій Пальчевський сьогодні
Станом на середину 2026 року Андрій Пальчевський живе в Києві і зосереджений на управлінні мережею Eurolab. Політична партія існує формально, але активної діяльності майже не веде. Він зрідка з’являється в публічному просторі, більше уваги приділяє бізнесу та благодійності. Його історія залишається прикладом того, як людина з радянським військовим минулим змогла побудувати помітний бізнес в Україні і на деякий час стати помітною політичною фігурою.
Шлях Андрія Пальчевського показує, наскільки складними і багатошаровими можуть бути біографії людей, які жили на стику епох. Від тропічного Лаосу через бурхливі російські дев’яності до київських телестудій і виборчих білбордів — цей шлях наповнений і успіхами, і скандалами, і постійними спробами почати все спочатку. І саме тому інтерес до цієї людини не згасає навіть тоді, коли вона свідомо відходить від політичного світла.