Олександр В’ячеславович Богуслаєв народився 2 серпня 1978 року в Запоріжжі — місті, де десятиліттями билося серце української авіаційної промисловості. Син багаторічного керівника та ключового акціонера АТ «Мотор Січ» В’ячеслава Богуслаєва, він виріс у середовищі інженерів, двигунів і стратегічних рішень, які впливали на обороноздатність країни. Сьогодні його ім’я асоціюється не стільки з конструкторськими бюро, скільки з елітною нерухомістю в Монако, Провансі та Дубаї, а також із гучною справою про легалізацію коштів, які, за версією слідства, походять від активів промислового гіганта.
У травні 2025 року спільна операція СБУ, Офісу Генерального прокурора, правоохоронців Монако та Франції завершилася затриманням 46-річного бізнесмена на віллі в князівстві. Йому інкримінують участь в організованій схемі з відмивання понад 650 мільйонів доларів. Офіційні доходи чоловіка за майже два десятиліття ледь сягали семи мільйонів гривень, тоді як його ім’я фігурує у списках бенефіціарів компаній, що володіють маєтками вартістю десятки мільйонів євро.
Історія Олександра Богуслаєва — це дзеркало трансформації української промислової еліти 1990–2020-х років: від радянського «червоного директора» до офшорних структур, паспортів карибських держав і міжнародного правосуддя. Вона торкається не лише однієї родини, а й долі стратегічного підприємства, яке виробляло двигуни для вертольотів, що літали по всьому світу.
Дитинство під гул авіаційних двигунів
Запоріжжя кінця 1970-х жило ритмом заводських змін і конструкторських бюро. Батько Олександра, В’ячеслав Богуслаєв, уже тоді стрімко піднімався кар’єрними сходами на підприємстві, яке згодом стане відомим як «Мотор Січ». Мати, Олена Серафимівна, викладала російську мову та літературу. Хлопець ріс у атмосфері, де розмови про турбіни, лопатки та державні замовлення були звичнішими за дитячі ігри.
Родина належала до тієї категорії «червоних директорів», які після розпаду СРСР змогли зберегти і примножити вплив. В’ячеслав Богуслаєв отримав звання Героя України, став народним депутатом кількох скликань і контролював підприємство, що входило до п’ятірки світових виробників авіадвигунів. Для сина це означало не лише комфортне дитинство, а й чіткий вектор — інженерна освіта та місце в системі управління сімейним активом.
Після початку повномасштабного вторгнення 2022 року Олександр швидко залишив Україну. Уже наприкінці лютого він опинився за кордоном, а вже 7 березня 2022 року його компанія Monacuiros оформила на себе великий маєток у Провансі. Цей крок став одним із найпоказовіших епізодів у публічній історії родини.
Освіта, викладацька робота та місце в наглядовій раді
Вищу освіту Олександр Богуслаєв здобув у Харківському аерокосмічному інституті імені М. Є. Жуковського — одному з провідних закладів країни, що готує фахівців для авіаційної та космічної галузей. За наявними даними, він певний час працював викладачем, передаючи знання наступному поколінню інженерів.
Основна публічна роль у бізнесі — заступник голови наглядової ради АТ «Мотор Січ». Посада давала можливість впливати на стратегічні рішення, але не передбачала щоденного операційного управління. Саме через структури, пов’язані з наглядовою радою та офшорними компаніями, слідство пізніше простежувало рух акцій підприємства.
За моїм досвідом аналізу подібних корпоративних історій, посада в наглядовій раді часто слугує зручним інструментом для контролю активів без прямої юридичної відповідальності за операційну діяльність. У випадку Богуслаєва-молодшого це стало важливим елементом схеми, яку описують правоохоронці.
Політична спроба та розрив між деклараціями і реальністю
У 2014 році Олександр Богуслаєв балотувався до Верховної Ради VIII скликання як самовисуванець у мажоритарному окрузі № 75 (Запоріжжя). Він набрав 6,97 % голосів і посів третє місце, не пройшовши до парламенту. Раніше він був помічником на громадських засадах народного депутата V скликання від Партії регіонів Ярослава Сухого.
Офіційні декларації за період 2003–2021 років показують скромний дохід — менше семи мільйонів гривень. Водночас на його рахунки в українських банках надійшло близько 57 мільйонів гривень готівкою. Слідчі пов’язують ці надходження з сімейними трансферами, які не відображалися в деклараціях колишнього народного депутата В’ячеслава Богуслаєва.
Цей контраст між «паперовими» доходами та реальним рівнем життя став одним із ключових аргументів у подальшому розслідуванні.
Імперія нерухомості: Дубай, Лазурне узбережжя, Прованс і Монако
З 2009 по 2018 рік родина Богуслаєвих придбала щонайменше 19 апартаментів і офісних приміщень у Дубаї загальною вартістю близько 15 мільйонів доларів. Серед них — об’єкти в Burj Khalifa та Emirates Crown Tower. До 2024 року більшість було продано, залишилося приблизно п’ять об’єктів.
У Франції через компанії SCI belle epoque, SCI des anges та SCI Saint Petr оформлено кілька об’єктів на Лазурному узбережжі: квартира на Англійській набережній (850 тисяч євро), два апартаменти площею понад 600 м² кожен на бульварі Гюго, будинок на бульварі Едуарда VIII (1,6 мільйона євро) та інші. Загальна оцінна вартість французьких активів сягала 6–7 мільйонів євро.
Наймасштабніша угода відбулася вже після початку великої війни. 7 березня 2022 року компанія Monacuiros, пов’язана з Олександром Богуслаєвим, оформила маєток Domaine de Cuiros у комуні Баржем (Прованс) разом із землями. Загальна вартість трьох транзакцій склала близько 45,5 мільйона євро. У власності опинилося понад 400 гектарів лісів, полів і виноградників у комунах Bargeme та Combs-sur-Artuby.
У Монако бізнесмен мешкав у комплексі One Monte Carlo — одному з найдорожчих житлових об’єктів князівства. Саме там його і затримали.
У 2020 році пролунала гучна новина про купівлю острова Галлінара біля берегів Лігурії за 10 мільйонів євро (за іншими даними, повна сума угоди сягала 25 мільйонів). Острів у формі черепахи площею близько 11 гектарів належав дев’яти італійським родинам понад сорок років. Пізніше італійська держава скористалася правом першочергового викупу частини об’єкта, і повна реалізація угоди не відбулася.
| Локація | Період придбання | Орієнтовна вартість | Особливості |
|---|---|---|---|
| Дубай | 2009–2018 | ~15 млн USD | 19 об’єктів, більшість продано до 2024 |
| Лазурне узбережжя (Франція) | 2010–2023 | 6–7 млн EUR | Квартири та будинки через SCI-компанії |
| Прованс (Domaine de Cuiros) | Березень 2022 | ~45,5 млн EUR | Понад 400 га землі, маєток |
| Монако | До 2025 | Елітне житло | One Monte Carlo, місце затримання |
Дані зібрані на основі розслідувань українських та європейських журналістів, а також офіційних повідомлень СБУ.
Паспорт Гренади та відмова від українського громадянства
У 2017 році Олександр Богуслаєв відмовився від громадянства України і отримав паспорт Гренади — карибської держави, яка пропонує програми громадянства за інвестиції. Цей крок відкривав додаткові можливості для проживання в Європі та ведення бізнесу. Фактично чоловік мешкав у Монако, рідко з’являючись на вулицях через часті подорожі.
Слідство зазначає, що після виведення активів за кордон він не сплачував податків у жодній із країн, де мав майно чи громадянство. Це стало додатковим елементом у справі про легалізацію коштів.
Затримання в Монако: деталі операції та звинувачення
28 квітня 2025 року (за деякими повідомленнями — 2 травня) спільна група правоохоронців Монако, Франції та України затримала Олександра Богуслаєва на віллі в князівстві. Допити тривали кілька днів. Під час слідчих дій виявлено прихований автопарк елітних автомобілів і зібрано додаткові докази.
За версією СБУ та Офісу Генерального прокурора, В’ячеслав Богуслаєв ініціював штучне заниження вартості активів «Мотор Січ», придбав 65 % акцій за заниженою ціною, а потім передав більшість із них шести офшорним компаніям, підконтрольним синові. Кошти від подальшого продажу легалізовувалися через купівлю нерухомості у Франції та Монако протягом 2016–2025 років. Сума, про яку йдеться, — близько 650 мільйонів доларів.
Олександру Богуслаєву повідомлено про підозру за частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України (легалізація майна, одержаного злочинним шляхом, вчинена організованою групою в особливо великих розмірах). Йому загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Провадження триває одночасно в Україні, Франції та Монако. У Франції арештовано активи на 57 мільйонів євро, у Монако — нерухомість приблизно на 50 мільйонів євро.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли подібні міжнародні операції тривали роками через складність юрисдикцій. Справа Богуслаєва-молодшого демонструє, наскільки ефективною може бути координація між українськими, французькими та монакськими правоохоронцями.
Паралель зі справою батька та доля «Мотор Січ»
В’ячеслава Богуслаєва заарештували в жовтні 2022 року за підозрою в колабораціонізмі та пособництві державі-агресору. Слідство вважає, що підприємство під його керівництвом постачало авіадвигуни для російської військової техніки навіть після початку повномасштабного вторгнення. Пізніше «Мотор Січ» націоналізували. Активи батька частково конфісковані на користь держави.
Син і батько проходять у різних, але пов’язаних епізодах однієї великої історії виведення стратегічних активів. Станом на серпень 2026 року В’ячеслав Богуслаєв залишається під вартою, а суди продовжують продовжувати запобіжний захід із визначенням високої застави.
Поширені питання про Олександра Богуслаєва
Чи має Олександр Богуслаєв українське громадянство?
Ні. У 2017 році він відмовився від нього і став громадянином Гренади.
Яка роль була у нього в «Мотор Січ»?
Заступник голови наглядової ради. Операційним керівником він не був, але слідство вважає його бенефіціаром ключових структур.
Чи купив він острів в Італії?
У 2020 році було оголошено про придбання частини острова Галлінара за 10 мільйонів євро. Повна реалізація угоди не відбулася через втручання італійської держави.
Що відомо про його доходи?
Офіційно за 2003–2021 роки — менше 7 млн грн. На рахунки надійшло близько 57 млн грн готівкою.
Де зараз перебуває Олександр Богуслаєв?
Після затримання в Монако справа розвивається в кількох юрисдикціях. Точний статус на серпень 2026 року залежить від рішень судів Франції, Монако та України.
Що ця історія говорить про епоху
Олександр Богуслаєв став символом певного типу бізнес-еліти, яка сформувалася на стику приватизації, політичного впливу та глобальних фінансових потоків. Його шлях від запорізьких заводських кварталів до вілл Монако і Провансу відображає, як стратегічні активи української промисловості перетворювалися на приватні статки, а потім — на об’єкт міжнародного розслідування.
Справа триває. Арештовані активи можуть стати джерелом відшкодування для держави. Для дослідників і журналістів вона залишається одним із найпоказовіших кейсів взаємодії українських і європейських правоохоронних органів у боротьбі з виведенням капіталу в умовах війни.