Ісламська держава: історія, ідеологія, діяльність та сучасний стан у 2025 році

Чорні прапори з арабською каліграфією майоріли над руїнами древніх міст, а в пустелях Сирії та Іраку лунали постріли й крики. Так народилася Ісламська держава – монстр, що виріс із попелу громадянських воєн, аби тероризувати світ. Ця організація, відома як ІДІЛ чи просто ІД, не просто банда бандитів: вона претендувала на роль халіфату, де шаріат панував би жорстокіше за будь-який диктаторський режим. Розберемося, як усе почалося, чому їхня ідеологія отруює розуміння ісламу і що з ними нині, коли 2025 рік добігає кінця.

Історія зародження: від Аль-Каїди до першого халіфату

Корені Ісламської держави тягнуться до хаосу іракської окупації 2003 року. Коли американські танки валили статуї Саддама, на сцену вийшов Абу Мусаб аз-Заркаві – йорданський джихадіст із диким поглядом фанатика. Він заснував групу “Таухід валь-Джихад”, яка швидко перетворилася на “Аль-Каїду в Іраку” (АКІ). Заркаві мріяв не про глобальний джихад бін Ладена, а про локальну війну проти шиїтів, яку він вів із садистською жорстокістю: обезглавлювання, бомби в мечетях.

Після загибелі Заркаві в 2006 році його наступники, Абу Айюб аль-Масрі та Абу Омар аль-Багдаді, проголосили Ісламську державу Іраку (ІДІ). Група ховалася в тіні “Пробудження суннітів” – американсько-іракської коаліції проти Аль-Каїди. Але до 2010 року ІДІ відродилася під проводом Абу Бакра аль-Багдаді, загадкового персонажа з докторським ступенем з ісламських студій. Він став архітектором жаху, який у 2014 році захопив Мосул – друге місто Іраку. За лічені тижні бойовики ІДІ розгромили 30-тисячну армію, пограбувавши банки на мільярди доларів.

Перехід до Сирії став фатальним поворотом. У 2013 році ІДІ стала Ісламською державою Іраку та Леванту (ІДІЛ), відокремившись від Аль-Каїди через суперечки з Аль-Заворі. Цивільна війна в Сирії дала ідеальний ґрунт: Асад бомбив повстанців, а ІДІЛ скористалася вакуумом, захоплюючи нафтові поля й міста на кшталт Ракки. 29 червня 2014 року Багдаді проголосив халіфат – подію, що привернула тисячі іноземних рекрутів із Європи та Азії.

Ідеологія Ісламської держави: отрута радикального салафізму

Ідеологія ІД – це вибухова суміш салафітського джихадизму, ваххабізму та апокаліптичних пророцтв. Вони вірили в близький Судний день, де Мосул стане полем битви між арміями “віруючих” і “невірних”. Коран і хадиси інтерпретувалися буквально, з акцентом на насильство: будь-який, хто не клянеться халіфату, – мішень для мечів. Жінки в чорних хіджабах, чоловіки з бородами, покарання каменуваннями за перелюб – це не середньовіччя, а свідомий регрес.

Пропаганда ІД працювала як магніт. Відео з розп’яттями єзуїтів, спаленням пілотів і аренами для боїв гладиаторів набирали мільйони переглядів. Вони видавали журнал “Дабік” – блискучий, на кшталт Vogue для терористів, з фото щасливих “мujahидів” серед пальм. Ідеологія обіцяла рай новобранцям: 72 гурії загиблим, вічну славу живим. Але за фасадом ховався тотальний контроль: податки (закят), цензура, рабство єзидок як “воєнних трофеїв”.

• Салафітський фундаменталізм: повернення до “перших поколінь” мусульман, де джихад – обов’язок.
• Антизахідний наратив: США, Європа, шиїти – вороги, що спотворюють іслам.
• Апокаліпсис: битва в Дабіку (Сирія) перед кінцем світу, де ІД переможе.
• Глобальний халіфат: не держава, а наддержава від Іспанії до Індонезії.

Ця ідеологія не просто мотивувала – вона мутація ісламу, відкинута більшістю мусульманських лідерів. Фетви від Аль-Азхара й саудитів засуджували ІД як єретиків, але поширення в даркнеті й соцмережах робило свою справу.

Діяльність Ісламської держави: терор без кордонів

На піку в 2014–2017 роках ІД контролювала територію розміром з Британію, з населенням 10 мільйонів. Економіка базувалася на нафті: 50 родовищ давали $2–3 млн щодня, попри авіаудари. Вони друкували динари з логотипом халіфату, торгували антикваріатом із Пальміри, виганяли християн і єзиди. Армія – 30 тисяч бійців, озброєних трофейною технікою: танки Abrams, гармати, дрони.

Джерела даних: uk.wikipedia.org, bbc.com (станом на 2025 рік).

Терор виходив за межі: атаки в Парижі (130 загиблих, 2015), Стамбул, Брюссель. В Україні ІД надихала локальні клітинки – арешти в Одесі 2015-го, планування вибухів у Києві. Фінансування йшло від наркоторгівлі, викупу, крипти. Коаліція на чолі з США скинула 110 тисяч бомб, але ІД адаптувалася, перейшовши до партизанки.

Сучасний стан Ісламської держави у 2025 році: привид у пустелі

До 2019-го халіфат розкрошився: курди й армія Іраку вибили ІД із останнього анклаву в Багузі. Багдаді підірвався гранатою в тунелі під рейдом США – кінець ери. Наступник Абу Ібрагім аль-Хашемі загинув у 2022-му від дрона. Нині лідер – Абу Хуфс аль-Хашемі аль-Кураші, але його існування сумнівне. ІД втратила 99% території, але бойовики – 10–15 тисяч у Сирії та Іраку, плюс філії в Афганістані (ІД-К), Африці (ІД-Африка).

У 2025-му ІД оживає в Сахелі: Малі, Нігер – 2500 бійців, атаки на французів і ООН. В Афганістані ІД-К влаштувала вибух у Москві (2024, 140 загиблих) і кабульські теракти. Сирія лишається базою: 2000 вояків у пустелях, диверсії проти Асада. Фінанси – $40 млн щороку від викупів і крипти. Пропаганда в Telegram вербує з Європи, де 5000 “привидів” – радикали під прикриттям.

Україна стикається з гібридною загрозою: російська пропаганда підігріває ісламофобію, а ІД використовує мігрантів для інфільтрації. За даними СБУ, у 2024-му арештовано 20 підозрюваних у зв’язках з ІД.

Ці факти підкреслюють, як ІД майстерно імітувала державу, приховуючи хаос. Коаліція продовжує удари, але ідеологія жива – в Африці та онлайн. Боротьба триває, бо тероризм, як пустельний вітер, не вмирає, а змінює форму.