Джуліан Насері — французький актор, сценарист і режисер, якого більшість глядачів уперше побачили ще хлопчиком у культовій комедії «Таксі 3». Син Самі Насері, легендарного Даніеля Моралеса, він виріс у тіні одного з найяскравіших облич французького кіно 2000-х, але зумів вибудувати власний шлях. Народився 1 серпня 1994 року в Парижі, височенний (близько 190 см), з тією ж характерною посмішкою й енергією батька, Джуліан сьогодні знімається в комедіях, драмах і поліцейських стрічках, а також режисує власні проєкти.
Його кар’єра почалася майже випадково — у чотири роки він уже стояв перед камерою. Далі були дитячі ролі поруч із батьком, навчання на юриста, повернення в кіно вже дорослим і поступовий перехід до режисури. У 2024–2025 роках його ім’я знову з’явилося на афішах: «Les Infaillibles», «Neuilly-Poissy» і власний повнометражний дебют «Jack’Potes». Для тих, хто тільки відкриває для себе французьке кіно, і для тих, хто стежить за династіями акторів, історія Джуліана Насері цікава саме своєю природністю — без гучних скандалів, але з реальною роботою над собою і професією.
Дитинство в тіні зірки та перші кроки на екрані
Париж середини 1990-х. Самі Насері вже став одним із найвпізнаваніших акторів Франції після виходу першого «Таксі». У цей період у нього народився син. Джуліан з’явився на світ 1 серпня 1994 року. З ранніх років хлопець бачив зйомки, декорації, акторську буденність. Це не було штучне «введення в професію» — просто життя родини, де кіно було природною частиною буднів.
У майже чотири роки він отримав першу роль. Телефільм «Petit Ben» режисера Ісмаеля Феррухі (1998–1999) став стартом. Джуліан зіграв маленького Бена — сина головного героя. Камера вже тоді фіксувала його природну безпосередність. Далі були невеликі появи в «Là-bas mon pays» Александра Аркаді (2000) і «La Mentale» Мануеля Бурсінака. Але справжнім проривом для юного актора став «Таксі 3» 2003 року.
У цій картині Жерара Кравчика Джуліан з’явився в ролі ватажка скейт-банди — «Petit Chef». Сцена, де він спілкується з Даніелем Моралесом у виконанні власного батька, вийшла особливо теплою. Глядачі побачили не просто камео сина зірки, а живого хлопчика з характером. Цей епізод досі згадують як один із наймиліших у франшизі. Після цього були ще кілька епізодичних робіт, зокрема в «Bodybuilder» Рошді Зема (2014), де він зіграв помічника каїда.
Паралельно з кіно Джуліан вчився. Він обрав право — серйозну, «земну» спеціальність. Багато хто з дітей акторів іде саме цим шляхом: спочатку спробувати щось стабільніше, а потім повернутися до творчості вже свідомо. Так сталося і з ним. Юридичні студії дали дисципліну і розуміння структури, які пізніше стали в пригоді при написанні сценаріїв.
Повернення в кіно: від короткого метру до повних ролей
Справжнє доросле повернення відбулося в 2017 році. Короткометражка «Je voulais te dire» Жака Самуеля Коена-Бакрі стала поворотним моментом. Джуліан зіграв головну роль у камерній, майже театральній історії. Стрічка отримала приз за найкращий короткометражний фільм на американському фестивалі в Челсі. Це була вже не дитяча роль «сина Самі», а робота, яку помітили професіонали.
У 2020 році він зробив наступний важливий крок — написав і спільно з Мелвіном Бурре зрежисував короткий метр «Sans Issue». Картина потрапила до топ-30 Каннського фестивалю того року. У ній Джуліан також зіграв одну з головних ролей. Саме в цій роботі він уперше повноцінно виступив як автор. Батько знову з’явився в кадрі — і це вже була співпраця двох дорослих професіоналів, а не просто сімейний жест.
2021 рік приніс помітну роль у комедії «Les Méchants» (українською часто «Злодії» або «Погані хлопці»). Режисери Мулуд Ашур і Домінік Бомар зібрали сильний склад. Джуліан зіграв викладача красномовства — персонажа іронічного, трохи комічного, але з внутрішньою гідністю. Поруч знову був Самі Насері. Багато хто відзначив, наскільки органічно вони виглядають разом на екрані: однакова пластика, схожий гумор, але вже різні покоління.
Останні роки стали особливо насиченими. У 2024 році вийшли одразу дві помітні стрічки. У «Neuilly-Poissy» Грегорі Бутбуля Джуліан зіграв Ноно — персонажа з характерною енергією. А в екшн-комедії «Les Infaillibles» (відома також як «Duo de flics») Фредеріка Форестьє він з’явився в ролі Симона. Картина про поліцейських і банду грабіжників, що знущається з влади, добре лягла на його фактуру — високий, з виразною зовнішністю, він легко тримає екран навіть у динамічних сценах.
Режисерський дебют і власна продакшн-компанія
Найцікавіше починається там, де Джуліан перестає бути лише актором. «Jack’Potes» — його перший повнометражний фільм як режисера. Зйомки проходили ще в 2022 році, зокрема в Ельзасі. Комедія з Самі Насері, Аньєс Сораль і молодою командою. За даними французьких реєстрів, стрічка отримала візу в 2025 році. Проєкт зроблено в рамках компанії GN Productions, яку Джуліан створив разом із партнерами (серед них — Ерік Атлан і Самі Насері).
Це вже не просто «син зірки знімає батька». Це повноцінна спроба будувати власну кіномашину. У французькому кіно такі сімейні продакшни — не рідкість, але далеко не завжди вони виходять за межі одного-двох проєктів. Джуліан підходить до справи системно: пише, режисує, збирає команду, шукає фінансування. Батько в інтерв’ю 2024 року з гордістю говорив, що син «у правильному руслі» — працює, знімає, має свою компанію і вже готує наступний повний метр.
Особисте життя і сімейна династія
Джуліан Насері свідомо тримає приватне життя в тіні. Відомо, що він став батьком. У грудні 2024 року Самі Насері публічно розповів, що має двох онуків — «двох гарних хлопчиків». Дружина Джуліана нещодавно народила другу дитину. Самі підкреслював, що син добре справляється з роллю батька і професіонала одночасно.
Зовнішність Джуліана часто порівнюють із батьковою. Високий зріст (близько 190 см) робить його помітним навіть у натовпі. Він займається боксом, володіє англійською та іспанською. У молодості був епізод із поліцією — у 19 років влаштував погоню на авто без прав у паризьких вулицях. Ця історія залишилася в минулому і сьогодні згадується лише як частина юнацької гарячності.
Родина Насері взагалі багата на акторів. Дядько Джуліана — Бібі Насері (Ларбі), також актор, відомий за «13-м районом» та іншими стрічками. Талант у цій родині передається майже генетично, але кожен обирає свій ритм. Джуліан не намагається копіювати батька. Він бере від нього енергію і любов до комедії, але додає власне бачення — більш сучасне, камерне, інколи жорсткіше.
Цікаві факти про Джуліана Насері
Перша роль у кіно дісталася йому ще до того, як він пішов у школу — у телефільмі «Petit Ben». У «Таксі 3» він не просто з’явився в кадрі, а реально грав зі своїм батьком сцену, яку потім цитували багато років. Короткометражка «Sans Issue», яку він написав і зрежисував, потрапила до офіційної селекції Канн. Він вивчав право, перш ніж повністю присвятити себе кіно. Зріст близько 190 см робить його одним із найвищих акторів свого покоління у французькому кіно. У 2024–2025 роках він одночасно знімався в двох великих комедіях і готував власний режисерський проєкт до виходу.
Фільмографія: від дитячих ролей до режисури
Кар’єра Джуліана Насері не надто довга за кількістю назв, але насичена різними жанрами і статусами. Від епізодів у дитинстві до повноцінних ролей і власних проєктів. Нижче — структурований огляд основних робіт, щоб було зручно орієнтуватися.
| Рік | Назва | Роль / Статус |
|---|---|---|
| 1998–1999 | Petit Ben | Бен (головна дитяча роль) |
| 2000 | Là-bas mon pays | Епізод |
| 2002 | La Mentale | Епізод |
| 2003 | Таксі 3 | Ватажок скейт-банди |
| 2014 | Bodybuilder | Помічник каїда |
| 2017 | Je voulais te dire | Головна роль (короткий метр) |
| 2020 | Sans Issue | Актор, сценарист, співрежисер |
| 2021 | Les Méchants | Викладач красномовства |
| 2024 | Neuilly-Poissy | Ноно |
| 2024 | Les Infaillibles | Симон |
| 2022–2025 | Jack’Potes | Режисер (повний метр) |
Дані зібрані з відкритих французьких кінобаз і агентських профілів. Список не вичерпний — є ще кілька коротких метрів і телевізійних робіт, але саме ці назви формують основний каркас його шляху.
Місце в сучасному французькому кіно
Французьке кіно останніх десятиліть активно шукає нові обличчя з «банльє» і сімейних династій. Джуліан Насері ідеально вписується в цю тенденцію. Він не грає «брудного реалізму» в стилі 1990-х, але й не йде в повністю глянцеве кіно. Його персонажі часто балансують між комедією і напругою — саме те, що добре працює в сучасному французькому мейнстримі.
Порівняно з батьком, у Джуліана інший темп. Самі Насері увірвався в кіно вибухом — «Таксі» зробило його зіркою майже миттєво. Син будує кар’єру поступово, з акцентом на авторство. Це видно навіть у виборі проєктів: короткі метри з фестивальним потенціалом, потім власний повний метр, паралельно — комерційні ролі, які дають видимість.
Для українського глядача, який виріс на «Таксі» і «Леоні», поява Джуліана на екрані викликає особливе відчуття наступності. Ти дивишся на нього і впізнаєш риси Самі, але вже в іншому поколінні — більш стриманому, з сучасним ритмом мови і жесту. У «Les Méchants» і «Les Infaillibles» це особливо відчутно.
Сьогодні Джуліан Насері стоїть на цікавому етапі. У нього є акторський досвід, режисерський дебют, власна компанія, сім’я і два сини. Він не поспішає ставати новою «зіркою Таксі». Натомість спокійно будує те, що може залишитися надовго — власний голос у французькому кіно. І саме це робить його історію вартою уваги і для новачків, і для тих, хто вже давно стежить за європейським кінематографом.