Термідоріанський переворот 27–28 липня 1794 року (9–10 термідора II року за революційним календарем) став поворотним моментом Великої французької революції. Ця подія не лише поклала край якобінській диктатурі, а й відкрила двері до нового етапу — правління Директорії. Хто ж очолив цей зухвалий заколот проти “Непідкупного” Максиміліана Робесп’єра? Які мотиви рухали цими людьми, і чому їхні дії змінили хід історії Франції? У цій статті ми зануримося в серце політичних інтриг, розкриємо ключові постаті перевороту та дослідимо, як їхні рішення вплинули на долю революції.
Передумови Термідоріанського перевороту: чому Франція була готова до змін
Щоб зрозуміти, хто стояв за переворотом, потрібно спочатку розібратися, чому він став можливим. Франція 1794 року була виснажена терором якобінців, який очолював Максиміліан Робесп’єр. Його політика масових страт, спрямована на “ворогів революції”, викликала страх і невдоволення навіть серед тих, хто раніше підтримував революційні ідеали. Якобінці, прагнучи абсолютної чистоти революції, відштовхнули не лише буржуазію, а й простих громадян, які страждали від економічної кризи та нестачі хліба.
Робесп’єр, якого називали “Непідкупним” за його принциповість, став символом жорстокості. Його промова 26 липня 1794 року, де він натякнув на нові чистки, але не назвав конкретних імен, посіяла паніку серед депутатів Національного Конвенту. Вони боялися, що наступними жертвами гільйотини стануть саме вони. Цей страх став каталізатором змови, яка назрівала серед тих, хто прагнув зупинити терор і повернути стабільність.
Соціальні та економічні причини перевороту
Якобінська диктатура виснажила Францію не лише морально, а й економічно. Максимум цін на товари, запроваджений якобінцями, призвів до дефіциту продуктів, а невдоволення найманих робітників посилилося через зниження заробітної плати за три дні до перевороту. Заможна буржуазія, яка раніше підтримувала революцію, тепер прагнула спокійного життя, адже її основні вимоги — скасування феодальних привілеїв — уже були виконані. Простолюд же обурювався дорожнечею та голодом.
Цікаво, що якобінці відкидали розвиток промисловості та науки. Прикладом цього стала страта видатного хіміка Антуана Лавуазьє, коли голова трибуналу Коффіналь-Дюбай заявив: “Республіці не потрібні вчені”. Ця фраза стала символом ірраціональності якобінського терору, який відштовхнув навіть інтелігенцію.
Ключові постаті Термідоріанського перевороту
Термідоріанський переворот був організований групою впливових діячів, які об’єдналися заради спільної мети — повалення якобінської диктатури. Серед них виділяються три головні постаті: Поль Баррас, Жан-Ламbert Тальєн і Жозеф Фуше. Кожен із них мав власні мотиви, але їх об’єднувала обіцянка зупинити терор і повернути владу поміркованим силам.
Поль Баррас: головний стратег і майбутній лідер Директорії
Поль Баррас, харизматичний і амбітний політик, став одним із головних архітекторів перевороту. Як головнокомандувач республіканської національної гвардії, він мав значний вплив на військові сили Парижа. Баррас був відомий своєю прагматичністю і вмінням знаходити спільну мову з різними політичними групами. Його мотивація була частково особистою: як один із тих, хто раніше брав участь у репресіях на півдні Франції, він боявся, що Робесп’єр може оголосити його “ворогом революції”.
Баррас зіграв ключову роль у мобілізації військ для арешту Робесп’єра. Його обіцянка припинити терор переконала багатьох депутатів Конвенту підтримати змову. Після перевороту Баррас став однією з центральних фігур у Директорії, закріпивши свою владу на наступні роки.
Жан-Ламbert Тальєн: палкий оратор і борець за виживання
Жан-Ламbert Тальєн, ще один учасник змови, був відомий своєю красномовністю та радикальними діями під час репресій у Бордо. Проте, як і Баррас, він відчував загрозу з боку Робесп’єра. Тальєн розумів, що його власне життя під загрозою, адже Робесп’єр у своїй промові 26 липня натякав на “внутрішніх ворогів” серед монтаньярів. Саме Тальєн першим кинув виклик Робесп’єру в Конвенті, звинувативши його в тиранії, що стало сигналом до арешту.
Тальєн не лише брав участь у перевороті, а й активно просував ідею “поміркованої революції”. Його дії в Конвенті 27 липня, коли він перервав виступ Робесп’єра, стали вирішальними для успіху заколоту.
Жозеф Фуше: майстер інтриг і тіньовий гравець
Жозеф Фуше, відомий своєю хитрістю та вмінням виживати в будь-яких політичних умовах, був тіньовим організатором перевороту. Як комісар, який брав участь у жорстоких репресіях у Ліоні, Фуше мав репутацію безпринципного політика. Проте саме його здатність передбачати політичні зміни й будувати альянси зробила його незамінним у змові проти Робесп’єра.
Фуше діяв у тіні, переконуючи депутатів Конвенту, що їхнє виживання залежить від усунення якобінців. Його інтриги та зв’язки в різних політичних колах допомогли об’єднати розрізнені сили проти Робесп’єра. Після перевороту Фуше продовжив свою кар’єру, ставши одним із найвпливовіших політиків епохи Наполеона.
Інші учасники: модерати та монтаньяри
Окрім Барраса, Тальєна та Фуше, до перевороту долучилися й інші важливі постаті. Модерати, такі як Еммануель Жозеф Сійєс і Жан де Камбасерес, підтримали змову, прагнучи повернення до поміркованого правління. Деякі монтаньяри, які раніше були соратниками Робесп’єра, також перейшли на бік термідоріанців, побоюючись за власне життя.
Наприклад, Луї Антуан де Сен-Жюст, близький соратник Робесп’єра, був заарештований разом із ним і страчений 28 липня. Його доля стала символом краху якобінської диктатури, адже саме Сен-Жюст був одним із головних ідеологів терору.
Хід Термідоріанського перевороту: ключові події
Термідоріанський переворот був стрімким і драматичним. Усе почалося 27 липня 1794 року, коли Робесп’єр намагався виступити в Конвенті, але його перервали звинуваченнями в диктатурі. Тальєн і Баррас, підтримані іншими депутатами, закликали до арешту Робесп’єра, Сен-Жюста та їхніх союзників. Національна гвардія під командуванням Барраса швидко взяла ситуацію під контроль.
Робесп’єр спробував знайти підтримку в Якобінському клубі, але його зусилля були марними. Вночі 27 липня його заарештували, а наступного дня, 28 липня, разом із 21 соратником він був страчений на гільйотині на площі Революції в Парижі. Ця подія стала кульмінацією перевороту, поклавши кінець ері терору.
Роль Національного Конвенту
Національний Конвент став ареною, де розгорнулися ключові події перевороту. Депутати, які раніше боялися виступити проти Робесп’єра, об’єдналися під тиском страху за власне виживання. Рішення Конвенту про арешт Робесп’єра було прийнято без зволікань, що свідчить про те, наскільки глибоким було невдоволення його політикою.
Після перевороту Конвент втратив частину своєї влади, поступившись місцем Директорії. Однак саме Конвент заклав основу для “Термідоріанської реакції” — періоду, коли нові лідери намагалися стабілізувати країну, але зіткнулися з новими викликами, такими як корупція та економічна нестабільність.
Наслідки Термідоріанського перевороту
Переворот мав далекосяжні наслідки для Франції. З одного боку, він зупинив терор, звільнивши тисячі в’язнів і послабивши репресивний апарат якобінців. З іншого боку, він привів до влади нову буржуазію, яка була зацікавлена в збереженні лише тих результатів революції, що відповідали її інтересам.
Директорія, встановлена в 1795 році, стала новим етапом у історії Франції. Проте її правління характеризувалося корупцією, економічними труднощами та військовими невдачами. У 1799 році Директорію повалив Наполеон Бонапарт, який здійснив ще один переворот — 18 брюмера, — встановивши режим Консульства.
Чи був переворот прогресивним?
Термідоріанський переворот викликає суперечки серед істориків. З одного боку, він поклав край терору, який забрав життя тисяч людей. З іншого боку, скасування загального виборчого права, запровадженого Конституцією 1793 року, і повернення до цензового голосування означали крок назад у демократичному розвитку. Нова буржуазія, що прийшла до влади, дбала передусім про власні інтереси, а не про добробут народу.
Цікаві факти про Термідоріанський переворот
Термідоріанський переворот — це не лише політична подія, а й справжня драма, сповнена інтриг, зрад і людських доль. Ось кілька маловідомих фактів, які розкривають його унікальність:
- 🌟 Робесп’єр намагався чинити опір: Після арешту Робесп’єр спробував організувати повстання за підтримки Паризької комуни, але його зусилля провалилися через брак підтримки серед військ.
- 🔥 Тальєн і його кохана: Жан-Ламbert Тальєн був частково мотивований бажанням врятувати свою наречену Терезу Кабаррюс, яку Робесп’єр наказав заарештувати. Її звільнення стало одним із особистих тріумфів Тальєна.
- ⚖️ Гільйотина для гільйотинерів: Іронія долі полягала в тому, що Робесп’єр і його соратники були страчені на тій самій гільйотині, яку вони використовували проти своїх ворогів.
- 📜 Скасування революційного календаря: Після перевороту революційний календар, за яким переворот отримав назву “Термідоріанський”, поступово вийшов із ужитку, символізуючи кінець радикальної фази революції.
Ці факти підкреслюють, наскільки складною та багатогранною була ця подія, де переплелися особисті амбіції, політичні інтриги та прагнення до виживання.
Порівняння ключових діячів перевороту
Щоб краще зрозуміти внесок кожного лідера, розглянемо їхні ролі та мотиви в таблиці:
| Діяч | Роль у перевороті | Мотиви | Подальша кар’єра |
|---|---|---|---|
| Поль Баррас | Організатор, командувач військ | Страх перед чистками, прагнення влади | Лідер Директорії, впливовий політик |
| Жан-Ламbert Тальєн | Оратор, ініціатор арешту | Особисте виживання, захист коханої | Політична кар’єра в Директорії |
| Жозеф Фуше | Тіньовий організатор, інтриган | Виживання, прагнення впливу | Міністр поліції за Наполеона |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org
Ця таблиця показує, як різні характери та мотиви об’єдналися для досягнення спільної мети. Кожен із лідерів перевороту мав унікальний внесок, але їх об’єднувала спільна мета — зупинити терор і змінити політичний курс Франції.
Чому Термідоріанський переворот залишається актуальним
Термідоріанський переворот — це не просто історична подія, а й урок про те, як страх, амбіції та прагнення стабільності можуть змінити хід історії. Він показує, як швидко політичні союзники можуть стати ворогами, коли на кону стоять влада та виживання. Ця подія нагадує нам, що революції часто пожирають своїх дітей, а боротьба за ідеали може обернутися боротьбою за виживання.
Для сучасних читачів Термідоріанський переворот є прикладом того, як складні політичні процеси формуються не лише ідеями, а й людськими слабкостями. Історія Барраса, Тальєна та Фуше — це історія про те, як особистий страх і прагнення влади можуть змінити долю цілої нації.